1
Слово Господнє, що дійшло до пророка Еремії про народи поганські:
2
Про Египет, а то про військо Фараона Нехао, царя Египецького, що стояло на Евфрат-ріцї в Кархамисї, яке побив Навуходонозор, царь Вавилонський, у четвертому роцї Йоакимовому, царя Юдейського:
3
О, готуйте щити й списи, й виступайте до бою;
4
Сїдлайте конї та всїдайте, ви їздецї;
ставайте в ряди в своїх шоломах;
гостріте списи, вдягайтесь в панцері!
5
Та що се я бачу?
вони в трівозї, подаються взад?
їх невміраки побиті, втїкають необзир, - із'усюди страх, говорить Господь.
6
Та не втече бистроногий, невмірака не врятуєсь;
на півночі, коло Евфрат-ріки вони спіткнуться й поляжуть.
7
Хто се піднімаєсь, мов ріка прибуває, мов потоки бурхають водами своїми?
8
Се Египет піднімається, мов ріка, мов би води потока розбуялись.
Підіймусь, мовляє, покрию країну, погублю міста й їх осадників.
9
Сїдайте ж на конї;
летїть, колесницї;
виступайте, силачі, - ви, Етіопії, Ливії, узброєні щитами, Лидийцї з натягнутими луками в руках!
10
Та (знайте, що) сей день є днем пімсти Господа сил небесних, щоб помститись над противниками його;
жерти ме їх меч і засититься й упється вашою кровю;
се будуть жертовні приноси Господеві, Богу сил, у півночній землї на Евфрат-ріцї.
11
Ійди в Галаад, возьми балзаму, дїво-дочко Египецька!
Та шкода тобі добірати лїків, - нїчим не загоіш своєї рани!
12
Почули народи про сором твій, і плач твій сповнив країну;
бо (втїкаючи) один силач твій ударить на другого хороброго, та й оба разом поляжуть.
13
Слово, що сказав Господь пророкові Еремії про напад Навуходонозорів, царя Вавилонського, щоб звоювати Египет:
14
Оповістїть в Египтї й дайте знати Магдолї та сповістїть у Нофі й у Тафнисї;
скажіте: Становись лавами й готуйся, бо вже меч пожерає все навкруги!
15
Чого се твій потужний лежить повалений?
- Не встояв, бо Господь повалив його.
16
Се він натовпив тих, що падали, - падали один на одного, та говорили: Вставаймо, вертаймось до нашого люду, в рідну нашу країну перед пагубним мечем!
17
Фараонові, цареві Египецькому, приложять прізвище "трівога", він пропустив реченець.
18
Так певно, як живу я, говорить Царь, - на ймя йому Господь сил небесних, - як се правда, що Тавор належить між гори, а Кармель стоїть над морем, так певно й він прийде.
19
Готуй собі всяку потріб на дорогу, осаднице-дочко Египецька: бо Ноф стане пусткою, пійде з димом, обезлюдїє.
20
Е гипет - гарна телиця, та погибель надходить із півночі, надходить на неї.
21
А найняте військо його, - ті вгодовані ним бики, подаються взад, утїкають, не можуть устоятись, бо прийшов на їх день погибний, час їх навідання.
22
Доходить голос його, неначе гадюче сичаннє, наступають з військовою потугою, нападають із сокирами, мов дроворуби;
23
Вирубають лїс його, говорить Господь, бо їх і не переглянеш;
більше їх, як сарани, нїхто не перелїчить.
24
Осоромлена дочка Египецька, оддана півночньому народові на поталу.
25
Се говорить Господь сил небесних, Бог Ізрайлїв: навідаю карою Аммона в Но, Фараона й Египет з його богами й князями, - Фараона з тими, що на його вповають,
26
Та й подам їх на поталу тим, що важять на їх душі, на поталу Навуходонозорові, цареві Вавилонському й у руки рабам його;
аж опісля буде Египет оселений, як за давних днїв, говорить Господь.
27
Ти ж не журись, слуго мій Якове, й не лякайся, Ізраїлю, я бо вирятую тебе з далекої землї, й потомків твоїх із землї, де вони невольникували, й вернеться Яков та й жити ме спокійно й мирно й нїхто не буде страхати його.
28
Не журися, рабе мій Якове, говорить Господь, я бо з тобою.
Я вигублю всї народи, що проміж них порозганяв тебе, тебе ж не вигублю;
я тілько скараю тебе справедливим судом, та безкарним тебе не зоставлю.