- 1
- Так говорить Господь: Се я підійму проти Вавилону й живущих посеред його противників моїх бурний вітер.
- 2
- І пошлю віяльників на Вавилон, а вони розвіють його й спустошать землю його, вони бо в час злиднїв нападуть на його з усїх боків.
- 3
- Нехай стрілець натягає лука супроти тих, що й собі ж натягають лука та величаються зброєю своєю;
не щадїте молодиків його, вигублюйте все військо його.
- 4
- Нехай падуть побиті на землї Халдейській, а поранені - по улицях її.
- 5
- Не покинув бо вдовою Бог, Господь Саваот, Ізраїля й Юду, хоч їх земля повна провин проти Сьвятого Ізрайлевого.
- 6
- Втїкайте з посеред Вавилону й рятуй кожне душу свою, щоб і вам не погибнути за беззаконство його;
се бо година помсти Господньої, - він віддає йому заплату його.
- 7
- Золотим кубком був Вавилон у руцї Господнїй, впивалась із його вся земля;
народи пили з його й метались, мов біснуваті.
- 8
- Несподївано впаде Вавилон та й розібється;
голосїте по йому, дайте балзаму на рани його, - може позагоюються.
- 9
- Гоїли ми Вавилона, та він не вигоївся.
- Покиньте ж його, рушаймо кожен у свою землю, суд бо над ним дойшов до неба й сягонув аж за хмари.
- 10
- Вивів Господь на сьвітло нашу справедливу справу;
ходїмо й звістїмо на Сионї дїло Господа, Бога нашого.
- 11
- Гостріте стріли, наповнюйте сагайдаки;
Господь підпалив завзяттє царів Мидійських, задумав бо проти Вавилону, його затратити, - се помста Господня, помста за храм його.
- 12
- Підійміте стяга проти мурів Вавилонських, побільшіте чату, приготуйте засїди, бо, що Господь задумав, те все так учинить, як виповів на осадників Вавилонських.
- 13
- О, ти, що живеш над великими водами, багатий на скарби!
прийшов кінець твій, - міра захланностї твоєї!
- 14
- Господь сил небесних поклявся собою самим: Правду кажу, що сповню тебе людьми, мов сараною, й підіймуть боєвий крик проти тебе.
- 15
- Він сотворив землю силою своєю, утвердив круг земний премудростю своєю й розпростер небеса розумом своїм;
- 16
- На його громовий голос шумлять води з хмар, а ті хмари приводить він від кінцїв землї;
творить блискавицї серед дощу, й випускає вітри з запасних сховищ своїх.
- 17
- Безумним виявлює себе кожен чоловік у свойму знаннї, і кожний плавильник соромить себе бовваном своїм, бо бовван, - се лож, і нема в йому духа.
- 18
- Се пуста мана, робота облуду;
в день караючих їх навідин вони зникнуть.
- 19
- Не такий, як їх, пай Яковів;
бо його Бог - се творець усього, а Ізраїль - се жезло царства його;
Господь сил небесних - імя його.
- 20
- Ти в мене - молот, знаряд воєнний;
тобою я побивав народи;
тобою розбивав царства;
- 21
- Тобою я вбивав коня і їздеця його й тобою розторощував колесницю і візника її;
- 22
- Тобою вбивав я чоловіка й жінку;
тобою вбивав старого й молодого;
тобою вбивав молодика й дївицю;
- 23
- Тобою вбивав я пастуха й стадо його;
тобою вбивав ратая й супруг волів його, тобою вбивав намісників і міських начальників.
- 24
- Тепер же відплачу Вавилонові й усїм осадникам Халдейським за все зло, що вони заподїяли Сионові в очах ваших, говорить Господь.
- 25
- Се я (став) проти тебе, ти (горда) горо пагубна, говорить Господь, що вигублюєш і заражуєш усю землю;
я простягну на тебе руку мою, й скину тебе зо скелї та й зроблю тебе горою, до нага обгорілою.
- 26
- З тебе не можна буде взяти й каменя вуглового, нї каменя на підвалину;
ти будеш вічним безлюддєм, говорить Господь.
- 27
- Виставте ж хоругву воєнну в землях;
трубіте в труби між народами;
вворужте проти його народи;
поскликайте на його царства: Арарацькі, Минїйські, Аскеназькі;
настановіть гетьманів проти його;
наведїть коней, як жалючої сарани.
- 28
- Узброїте проти його народи, царів Мідиї, намісників її, старшини міські, й усю підневолену їй землю.
- 29
- Нехай затруситься й затремтить земля;
бо спевняться на Вавилонї задуми Господнї, щоб повернути Вавилона в пустиню безлюдну.
- 30
- Невміраки Вавилонські позрікались воюватись, седять без дїла по твердинях своїх, вичерпалась сила в них, побабіли;
осади їх попалені, засови їх поламані.
- 31
- Біжить гонець зустріч другому гонцеві, посел зустріч послові, щоб сповістити цареві Вавилонському, що город його від кінця до кінця опановано;
- 32
- І броди позахоплювано, й трощу по багнах повипалювано, й військові люде в перестраху.
- 33
- Так бо говорить Господь Саваот, Бог Ізраїля: Дочка Вавилонська - мов тік під молотьбу;
за малий час настануть жнива її.
- 34
- Навуходонозор, царь Вавилонський, пожерав мене й гриз мене;
він зробив із мене порожню посудину;
він проковтнув мене, мов той смок;
наповнив роскошами моїми своє черево, вигнав мене.
- 35
- Зневага моя й тїло моє - на Вавилонї, промовляє осадництво Сионове, й кров моя - на осадниках Вавилонських, каже Ерусалим.
- 36
- Тим же то так говорить Господь: Я вступлюсь за твою справу й помщуся за тебе;
висушу море його й повисушую канали його.
- 37
- І зробиться Вавилон купою розвалищ, кублами шакалів, страховищем та сьміховищем, без осадників.
- 38
- Як леви, зарикають всї вони, заскіглять, як левині щенята.
- 39
- Саме тодї, як вони (вином) розгорячаться, справлю їм бенкет, і впою та звеселю їх так, що поснуть сном вічним, і вже не прокинуться, говорить Господь.
- 40
- Поведу їх, як ягнята, на заріз, як барани вкупі з козлами.
- 41
- О, як же впаде Сесах (Вавилон), як звоюють пиху всієї землї!
О, як же то Вавилон та зробиться страховищем між народами!
- 42
- Рине на Вавилон море, покриє його великанськими филями своїми.
- 43
- Городи його поробляться пустками, сухою сушею, диким полем, землею, де анї людина не буде жити, нї один чоловік переходити.
- 44
- І зроблю конець Вилові в Вавилонї, і вирву з рота його, що він проглинув, і не будуть уже народи напливати до його, бо ж і мури Вавилонські впадуть.
- 45
- Вихо ди зпосеред його, мій народе, рятуйте кожне душу свою від палкого гнїву Господнього.
- 46
- Нехай не млїє серце в вас, і не лякайтесь поголоски, що пійде по землї: Пійде чутка в одному роцї, а потім у другому роцї та ж чутка, й буде насильство на землї, й встане потужний на потужного.
- 47
- Та воно певне, що настане час, і я навідаю карою ідоли Вавилонські, а вся земля буде посоромлена й усї побиті її поляжуть серед його.
- 48
- І веселитиметься над Вавилоном небо й земля з усїм, що на них, рушать бо з півночі пустошники на його, говорить Господь.
- 49
- Як Вавилон повалював звойованих Ізрайлитян, так само у Вавилонї падати муть побиті з усієї країни.
- 50
- Ви ж, що спаслись од меча!
рушайте, не зупиняйтесь;
згадуйте звіддалї про Господа й нехай Ерусалим приходить вам на серце.
- 51
- Сором був нам, коли ми слухали наругу;
стид окривав нам лице, як чужинцї напали на сьвятощі Господнього дому.
- 52
- За се ж ось, приходить час, говорить Господь, що навідаю карою ідолів його, й по всїй землї його стогнати муть поранені.
- 53
- Хоч би Вавилон піднявся під саме небо, та хоч би там на висотї збудував собі твердиню;
таки прийдуть від мене пустошники на його, говорить Господь.
- 54
- Ой, понесеться голосний крик із Вавилону й гук страшного розпадання з землї Халдейської,
- 55
- Спустошить бо Господь Вавилон і придушить у йому гордовитий голос.
Филями понесуться крики їх, наче великі води, далеко буде роздаватись (розпучливий) їх голос.
- 56
- Бо прийде на його, на Вавилон, опустошник, і будуть спіймані борцї його, поламані їх луки;
бо Господь, Бог відплати, дасть йому відплату.
- 57
- І напою до пяна князїв його й мудрецїв його, намісників його й начальників городських і воінів його;
й позасипляють вони сном вічним, та й вже не прокинуться, говорить Царь, - на імя йому Господь Саваот.
- 58
- Так говорить Господь: Широкі мури Вавилонські будуть до самих основ розвалені, а високі ворота його спалені огнем;
пусто працювали народи, й люде мучились задля огня.
- 59
- Слово, що заповідав пророк Еремія Сераїї Нирієнкові Маасеєнкові, як сей вибирався в Вавилон із Седекією, царем Юдейським, у четвертому роцї його царювання.
Сераїя ж був старший над ложниками (стелачами).
- 60
- Списав же Еремія всї злиднї, що мали впасти на Вавилон, ув одній книзї, - все те, що писано про Вавилон.
- 61
- І сказав Еремія Сераїї: Як прибудеш у Вавилон, не занедбай прочитати всї цї слова,
- 62
- Та й промов: Господи!
сам загрозив єси займищу сьому, так його затратити, що не буде в йому нї людини, нї скотини, та що воно буде повсячасною пусткою.
- 63
- І як сю книгу прочитаєш, так привяжи до неї камень та й укинь її в середину Евфрату,
- 64
- І промов: Оттак утоне Вавилон та й не вирине з того нещастя, що пошлю на його.
Поти слова Ереміїні (про Вавилон).
|