1
Седекії було двайцять і один рік, як став царем, а царював він у Ерусалимі одинайцять років.
Імя матери його було Хамуталь - Ереміївна, родом із Либни.
2
І чинив він таке, що було не до вподоби Господеві, притьма як чинив Йоаким.
3
Через те був гнїв Господень над Ерусалимом та над Юдою такий, що відкинув їх від лиця свого.
І одпав Седекія од царя Вавилонського.
4
І сталось: у девятому роцї свого царювання, у десятому місяцї прийшов Навуходонозор, царь Вавилонський, сам і все військо його проти Ерусалиму, й облягли його та й насипали навкруги його вал.
5
І був город ув облязї до одинайцятого року царювання Седекіїного,
6
У четвертому ж місяцї, на девятий день місяця, опановала голоднеча город і люде не мали що їсти.
7
То ж зроблено проломину в міскім мурі, й (царь та й) усї військові люде втекли вночі через ворота, що між двома мурами коло царського саду, та й пійшли дорогою в степ, - Халдеї ж облягали місто навкруги.
8
І погналось військо Халдейське за царем та й наздогнали Седекію в степах Ерихонських, а все його військо порозбігалось од него.
9
І схопили царя та й повели до царя Вавилонського в Риблу, в Емат-країнї, й той вирік йому засуд:
10
Царь Вавилонський велїв позаколювати синів Седекіїних перед його ж очима, так само заколено й усїх князїв Юдейських в Риблі;
11
Седекію ж ослїпили, закували в кайдани, й повів його царь Вавилонський у Вавилон та й посадив у вязницю аж до дня смертї його.
12
У пятому ж місяцї, на десятий день місяця, - се був девятнайцятий рік царювання Навуходонозорового, прибув Навузардан, отаман прибічників, вірний слуга в царя Вавилонського, в Ерусалим,
13
І спалив дом Господень і царську палату та й усї великі будинки в Ерусалимі;
14
Усї ж мури навкруги Ерусалиму повалило військо Халдейське, що було при отаманові прибічників.
15
А останок люду, що зостававсь у городї й утїкачів, що перейшли були до царя Вавилонського, й загалом простий нарід перевів Навузардан, старший над прибічниками, в Вавилон.
16
Тілько немного вбогих людей зоставив Навузардан, отаман прибічників, у краю виноградарями та пахарями (хлїборобами).
17
А стовпи мідяні, що були в Господньому дому, й підніжки, й мідяне море, що було в храму Господньому, порозбивали Халдеї та й позабірали всю мідь із них у Вавилон.
18
Позабірали й казани, лопатки, ножі, миски й увесь мідяний посуд, що його вживано до служби;
19
І полумиски й клїщики, чаші, й кубки й кадильницї й кінви, що нї було золоте й срібне, позабірав отаман прибічників.
20
Стовпи два, одно море й дванайцять мідяних волів, що служили за підніжки, а що постарав царь Соломон до Господнього дому, - мідї з усього того посуду не було ваги.
21
А ті стовпи були, кожний стовп вісїмнайцять локот заввишки, й поворозка в дванайцять локот обіймала його;
а були вони порожні в серединї, стїнки ж були на чотирі палцї.
22
А на стовпі був мідяний вінець, на пять локот заввишки, й сїтка й гранатові яблочка навкруги вінця, усе мідяне;
те ж саме й на другому стовпі з гранатовими яблочками.
23
А було висящих гранатових яблок девятьдесять і шість, усїх же яблок, сїтками обведених - сотня.
24
І взяв отаман прибічників первосьвященника Сераїю і второго сьвященника Зефанїю й трьох придверників.
25
А з городу взяв одного скопця, що старшинував над військовими людьми, та сїмох невідступних прибічників царських, що знайдено в городї, і головного писаря військового, що затягав людей в країнї до військової служби, та шістьдесять чоловіка з народу землї, що знайдено в містї.
26
Оцїх то позабірав Навузардан, отаман прибічників, та й одвів їх до царя Вавилонського в Риблу;
27
Царь же Вавилонський повелїв повбивати їх у Риблї, в Емат-країнї.
Так і виселено Юду з землї його.
28
Ось скілько люду поодводив Навуходонозор: у сьомому роцї (царювання свого) три тисячі двайцять і три Юдеї;
29
У вісїмнайцятому роцї Навуходонозоровому - з Ерусалиму вісїм сот трийцять і дві душі;
30
У двайцять третьому роцї Навуходонозоровому одвів Навузардан, отаман прибічників, Юдеїв сїмсот сорок і пять душ, усього чотири тисячі й шістьсот.
31
У трийцять сьомому роцї по переведенню в неволю Ехонїї, царя Юдейського, у дванайцятому місяцї, двайцять пятого дня місяця, Евильмеродах, царь Вавилонський, того року, як почав царювати, помилував Ехонїю, царя Юдейського, й вивів його з темницї.
32
І розмовляв із ним прихильно, й поставив престол його над престолами инших царів, що були в його в Вавилонї;
33
І перемінив вязницьку одїж його, і він трапезував повсяк день у його, поки жив на сьвітї.
34
І харчове його - щоденне харчове - давано йому від царя на кожний день по всї днї життя його.