1
Слово Господнє до Йоіла Ватуіленка.
2
Чуйте се, люде старезні, та й ви осадники сієї землї.
Чи бувало коли таке за вас або за днїв батьків ваших?
3
Перекажіте се дїтям вашим;
а дїти ваші нехай перекажуть своїм дїтям, а сих дїти - дальшому родові:
4
Що полишила гусїниця, їла сарана;
що полишила сарана, точили черви, що ж од червів зоставалось, жуки те доїли.
5
Прокиньтесь, пяницї, й плачте-голосїте, ви всї, що любите вино попивати, затужіть по виноградньому сокові, бо його однято од уст у вас!
6
Бо наступив на мою землю народ дужий, що його й не злїчиш.
Зуби в його - левині, челюстї в його, як у левицї.
7
Мій виноградник він спустошив, фиґовину обломив, облупив її з кори й відкинув, - тільки галузки її білїють.
8
О!
голоси, як молодиця, приперезана веретищем, по мужові молодощів своїх!
9
Перестали приноси хлїбні та ливні жертви в дому Господньому;
плачуть сьвященники, служителї Господнї.
10
Поле облогом лежить, землиця сумує;
витоптано збіжжє, сок виноградний висох та й оливина повяла.
11
Румянїтесь із заводу, ви, хлїбороби;
ридайте, виноградарі;
плачте по пшеницї й ячменї - пропали жнива в полї.
12
Зсохла лоза виноградня, фиґовина повяла;
гранатнє дерево, пальма та яблонь - всї дерева в полї повсихали;
тим то й в синів людських всї радощі зникли.
13
Попідперізуйтеся веретищами й плачте, сьвященники!
ридайте, слуги олтаря!
ійдїть, в волосяницях ночуйте, слуги Бога мого!
не стало нї хлїба, нї ливних жертов в дому Бога вашого.
14
Визначіте піст, оповістїть сходини громадські, скличте старшину й усїх осадників землї в дом Господа, Бога вашого, й благайте Господа.
15
О, що за день!
а близько він, сей день Господень;
мов хуртовина, прийде він од Всемогучого, й усе спустошить.
16
Чи ж не зникає вже перед нашими очима пожива з дому Бога нашого, а з нею радощі й веселощі?
17
Зерно зітлїло під скибами своїми, спорожнїли засїки, повалено стодоли, бо не стало збіжжя.
18
О, як реве скотина, сумує стадо худоби, що нема їм паші, та й отари валяться з ніг.
19
До тебе, Господи, кличу: ось огонь попалив травні пасовища по степу, поломє посмалило всї дерева в полї.
20
Ба вже й зьвіррє полеве покликає до тебе, бо повисихали води в потоках, а огонь випалив у степу всю зелень.