1
Був же один, що нездужав, Лазар з села Мариї та Марти, сестри її.
2
Була ж се Мария, що намастила Господа миром і обтерла ноги Його волоссєм своїм, котрої брат Лазар нездужав.
3
Післали тодї сестри до Него, кажучи: Господи, ось той, що Ти любиш, нездужає.
4
Почувши Ісус, рече: Ся болїсть не на смерть, а про славу Божу, щоб прославивсь Син Божий через неї.
5
Любив же Ісус Марту, й сестру її, і Лазаря.
6
Як же почув, що нездужає, тодї зоставсь у тому місцї, де був, ще два днї.
7
Після того ж рече ученикам: Ходїм знов у Юдею.
8
Кажуть Йому ученики: Рави, тепер шукали Тебе Жиди каменувати, й знов ійдеш туди!
9
Відказав Ісус: Хиба не дванайцять годин у днї?
Коли хто ходить у день, не спотикаєть ся, бо сьвітло сьвіта сього бачить.
10
Коли ж хто ходить поночі, спотикаєть ся, бо нема сьвітла в йому.
11
Се промовив, і після того рече їм: Лазар, друг наш, заснув;
та я пійду, щоб розбудити його.
12
Казали тодї ученики Його: Господи, коли заснув, то й одужає.
13
Говорив же Ісус про смерть його;
вони ж думали, що про спочинок сонний каже.
14
Тодї ж рече їм Ісус явно: Лазар умер.
15
І я радуюсь задля вас, що не був там, щоб ви увірували.
Та ходїмо до него.
16
Рече тодї Тома, на прізвище близняк, товаришам ученикам: Ходїмо й ми, щоб умерти з Ним.
17
Прийшовши тодї Ісус, застав його, що він чотирі днї вже у гробі.
18
Була ж Витания поблизу Єрусалиму, гоней на пятьдесять.
19
І багато Жидів поприходило до Марти та Мариї, щоб розважати їх по братові їх.
20
Марта ж, як почула, що Ісус прийшов, вибігла назустріч Йому;
Мария ж сидїла в хатї.
21
Каже тодї Марта до Ісуса: Господи, коли б був єси тут, брат мій не вмер би.
22
Тільки ж і тепер знаю, що, чого попросиш у Бога, дасть Тобі Бог.
23
Рече їй Ісус: Воскресне брат твій.
24
Каже Марта до Него: Я знаю, що воскресне у воскресенню останнього дня.
25
Рече їй Ісус: Я воскресеннє і життє.
Хто вірує в мене, коли й умре, жити ме.
26
І всякий, хто живе й вірує в мене, не вмре по вік.
Чи віруєш сьому?
27
Каже Йому: Так, Господи, я увірувала, що Ти єси Христос, Син Божий, грядущий на сьвіт.
28
І, се промовивши, пійшла та й покликала Марию, сестру свою, нишком, кажучи: Учитель прийшов, і кличе тебе.
29
Вона ж, як почула, встає хутко, і йде до Него.
30
Ще ж не прийшов у село Ісус, а був на місцї, де зустріла Його Марта.
31
Тодї Жиди, що були з нею в хатї та розважали її, побачивши Марию, що хутко встала та вийшла, пійшли за нею, кажучи: Що йде до гробу, щоб плакати там.
32
Мария ж, як прийшла, де був Ісус, і побачила Його, то впала в ноги Йому, кажучи до Него: Господи, коли б був єси тут, не вмер би брат мій.
33
Ісус же, як побачив її, що плаче, і прийшовших з нею Жидів, що плачуть, засмутив ся духом, і зворушив ся,
34
і рече: Де положили його?
Кажуть Йому: Господи, йди та подивись.
35
І заплакав Ісус.
36
Казали тодї Жиди: Ось як Він любив його!
37
Деякі ж з них казали: Чи не міг Сей, що відкрив очі слїпому, зробити, щоб і він не вмер?
38
Тодї Ісус, зітхнувши знов у собі, пійшов до гробу.
Була ж печера, й камінь лежав на нїй.
39
Рече Ісус: Зніміть каменя.
Каже Йому сестра умершого Марта: Господи, уже смердить;
чотири бо днї йому.
40
Рече їй Ісус: Чи не казав я тобі, що, коли вірувати меш, побачиш славу Божу?
41
Зняли тодї каменя, де положено мерця.
Ісус же звів очі вгору, і рече: Отче, дякую Тобі, що почув єси мене.
42
Я ж знав, що всякого часу мене чуєш, тільки задля народу, що навколо стоїть, сказав, щоб увірували, що Ти мене післав.
43
І, се промовивши, покликнув голосом великим: Лазаре, вийди!
44
І вийшов мрець з завязаними в полотно ногами й руками, й лице його хусткою було завязане.
Рече їм Ісус: Розвяжіть його й пустїть, нехай іде.
45
Тодї многі з Жидів, що поприходили до Мариї, і видїли, що зробив Ісус, увірували в Него.
46
Деякі ж з них пійшли до Фарисеїв, та й сказали їм, що зробив Ісус.
47
Зібрали тодї архиєреї та Фарисеї раду, і казали: Що нам чинити?
бо сей чоловік багато робить ознак.
48
Коли оставимо Його так, усї увірують в Него;
й прийдуть Римляне, та й заберуть у нас і місце і нарід.
49
Один же з них, Каяфа, бувши архиєреєм року того, каже їм: Ви не знаєте нїчого,
50
і не думаєте, що лучче нам, щоб один чоловік умер за людей, а не ввесь народ загинув.
51
Се ж не від себе промовив, а, бувши архиєреєм того року, пророкував, що має Ісус умерти за людей,
52
і не тільки за людей, а щоб і дїти Божі розсипані зібрати в одно.
53
З того ж дня нарадились, щоб убити Його.
54
Ісус же більш не ходив явно по Юдеї, а пійшов звідтіля в землю близько пустинї, у город званий Єфрем, і там пробував із учениками своїми.
55
Була ж близько пасха Жидівська;
і йшло багато в Єрусалим із сіл перед пасхою, щоб очищати себе.
56
Шукали тодї Ісуса, й говорили між собою, стоячи в церкві: Як вам здаєть ся?
чи не прийде на сьвято?
57
Дали ж і архиєреї і Фарисеї наказ, щоб, як хто знати ме, де Він, то щоб схопити Його.