1
Нехай не трівожить ся серце ваше.
Віруйте в Бога і в мене віруйте.
2
В дому Отця мого осель багато.
Коли б нї, сказав би вам: Ійду наготовити місце вам.
3
І, як пійду та наготовлю вам місце, знов прийду й прийму вас до себе, щоб де я, і ви були.
4
А куди я йду, знаєте, й дорогу знаєте.
5
Каже Йому Тома: Господи, не знаємо, куди йдеш;
і як можемо дорогу знати?
6
Рече йому Ісус: Я дорога й правда, й життє: нїхто не приходить до Отця, як тільки мною.
7
Коли б знали мене, й Отця мого знали б;
і від нинї знаєте Його, й видїли Його.
8
Каже Йому Филип: Господи, покажи нам Отця, то й буде з нас.
9
Рече йому Ісус: Стілький час я з вами, й не пізнав єси мене, Филипе?
Хто видїв мене, видїв Отця;
як же ти кажеш: Покажи нам Отця?
10
Хиба не ймеш віри, що я в Отцї і Отець у менї?
Слова, що я промовляю вам, від себе не промовляю;
Отець же, що в менї пробуває, Той робить дїла.
11
Віруйте менї, що я в Отцї і Отець у менї;
коли ж нї, задля дїл самих віруйте менї.
12
Істино, істино глаголю вам: Хто вірує в мене, дїла, що я роблю, і він робити ме: й більше сього робити ме;
бо я до Отця мого йду.
13
І чого просити мете в імя моє, те зроблю, щоб прославивсь Отець у Синї.
14
Коли чого просити мете в імя моє, я зроблю.
15
Коли любите мене, хоронїть заповідї мої.
16
І я вблагаю Отця, і дасть вам иншого утїшителя, щоб пробував з вами по вік, -
17
Духа правди, котрого сьвіт не може прийняти;
бо не видить Його, анї знає Його;
ви ж знаєте Його, бо з вами пробуває і в вас буде.
18
Не зоставлю вас сиротами: прийду до вас.
19
Ще трохи, й сьвіт мене більш не видїти ме;
ви ж будете видїти мене, бо я живу, й ви жити мете.
20
Того дня знати мете, що я в Отцї моїм, і ви в менї, а я в вас.
21
Хто має заповідї мої і хоронить їх, той любить мене;
хто ж любить мене, буде люблений від Отця мого, і я любити му його, і обявлюсь йому.
22
Каже Йому Юда, не Іскариоцький: Господи, що воно єсть, що маєш нам обявитись, а не сьвітові?
23
Відказав Ісус і рече йому: Коли хто любить мене, слово моє хоронити ме, і Отець мій любити ме його, і до него прийдемо, і оселю в него зробимо.
24
Хто не любить мене, словес моїх не хоронить;
а слово, що ви чуєте, не моє, а пославшого мене Отця.
25
Се я глаголав вам, у вас пробуваючи.
26
Утїшитель же, Дух сьвятий, котрого пішле Отець в імя моє, Той научить вас усього, й пригадає вам усе, що я глаголав вам.
27
Упокій оставляю вам, мій упокій даю вам;
не, яко ж сьвіт дає, я даю вам.
Нехай не трівожить ся серце ваше, анї лякаєть ся.
28
Ви чули, що я глаголав вам: Ійду, й прийду до вас.
Коли б любили мене, зрадїли б, що я сказав: Ійду до Отця;
бо Отець мій більший мене.
29
І оце глаголав вам, перш нїж тому стати ся, щоб, як станеть ся, увірували.
30
Вже більш не говорити му багато з вами, йде бо князь сьвіта сього, й у менї не має нїчого.
31
Та, щоб знав сьвіт, що я люблю Отця, і, яко ж заповідав менї Отець, так чиню.
Уставайте, ходїмо з відсїля.