1
Се я глаголав вам, щоб ви не поблазнились.
2
Вилучати муть вас із шкіл;
ба прийде час, що всякий, хто вбиває вас, думати ме, що службу приносить Богу.
3
І се робити муть вам, бо не знали нї Отця, нї мене.
4
Та се сказав я вам, щоб, як прийде час, згадали про се, що я глаголав вам;
бо з вами був.
5
Тепер же йду до Пославшого мене;
й нїхто з вас не питає мене: Куди йдеш?
6
Та що се сказав я вам, смуток сповнив ваше серце.
7
Тільки ж я правду глаголю вам: лучче вам, щоб я пійшов;
як бо не пійду, Утішитель не прийде до вас;
як же пійду, пришлю Його до вас.
8
А Той прийшовши, докорить сьвітові за гріх, і за правду, і за суд:
9
за гріх бо не вірують у мене;
10
за правду ж, бо я до Отця мого йду, й більш не побачите мене;
11
за суд, бо князь сьвіта сього осуджений.
12
Ще багато маю глаголати вам, та ви не можете носити нинї.
13
Як же прийде той Дух правди, то проведе вас до всякої правди;
бо глаголати ме не від себе, а все, що чути ме, буде глаголати, й що настане, звістить вам.
14
Той мене прославить: бо з мого прийме і звістить вам.
15
Усе, що має Отець, - моє: тим я сказав, що з мого Він прийме, і звістить вам.
16
Трохи, і не будете видїти мене;
а знов трохи, і побачите мене;
бо я йду до Отця.
17
Казали тодї деякі з учеників Його між собою: Що се, що каже нам: Трохи, і не будете видїти мене, а знов трохи, і побачите мене, і: Бо я йду до Отця?
18
Казали ж: Що се, що каже: Трохи?
Не знаємо, що Він каже.
19
Знав же Ісус, що хотїли Його спитати, й рече їм: Про се розпитуєтесь між собою, що я сказав: Трохи, і не будете видїти мене, а знов: трохи, і побачите мене?
20
Істино, істино глаголю вам: Що плакати й ридати будете ви, сьвіт же веселитись;
ви ж смуткувати мете, та смуток ваш на радощі обернеть ся.
21
Жінка як роджає, смуток має, бо прийшла година її;
скоро ж уродить дитину, вже не памятає муки з радощів, що народив ся чоловік на сьвіт.
22
І ви оце тепер смуток маєте;
знов же побачу вас, і звеселить ся серце ваше, і радощів ваших нїхто не візьме од вас.
23
І того дня в мене не питати мете.
Істино, істино глаголю вам: Що чого нї попросите в Отця імям моїм, дасть вам.
24
Досі не просили ви нїчого в імя моє.
Просїть, то й приймете, щоб радість ваша була повна.
25
Оце приповістями глаголав вам;
та прийде час, що більше вже приповістями не глаголати му вам, а явно про Отця звіщу вам.
26
Того дня просити мете в імя моє, і не глаголю вам, що я просити му Отця за вас.
27
Сам бо Отець любить вас;
бо ви мене полюбили, й увірували, що я від Бога вийшов.
28
Я вийшов од Отця, і прийшов на сьвіт.
Знов оставляю сьвіт і йду до Отця.
29
Кажуть Йому ученики Його: Оттепер явно глаголеш, і приповісти нїякої не кажеш.
30
Тепер знаємо, що знаєш усе, і не треба, щоб хто питав Тебе.
По сьому віруємо, що від Бога вийшов єси.
31
Відказав їм Ісус: Тепер віруєте?
32
Ось прийде час, і нинї прийшов, щоб ви розсипались кожен у свій бік, а мене самого зоставили;
та я не сам, бо Отець зо мною.
33
Се глаголав я вам, щоб у менї впокій мали.
У сьвітї горе мати мете, тільки ж бодріть ся: я побідив сьвіт.