1
Тодї узяв Пилат Ісуса, та й бив Його.
2
А воїни сплївши вінець із тернини, надїли на голову Йому, і в одежу червону одягли Його,
3
і казали: Радуй ся, царю Жидівський!
і били Його в лице.
4
Вийшов тодї знов Пилат, і каже їм: Ось я виводжу вам Його, щоб знали, що в Йому нїякої вини не знаходжу.
5
Вийшов тодї Ісус у терновім вінцї і в червоній одежі.
І каже їм Пилат: Ось, чоловік!
6
Як же побачили Його архиєреї та слуги, то закричали, кажучи: Розпни, розпни Його!
Каже їм Пилат: Візьміть ви Його, та й розпнїть;
я бо не знаходжу в Йому вини.
7
Відказали йому Жиди: Ми закон маємо, і по закону нашому повинен умерти, бо Він себе Сином Божим зробив.
8
Як же почув Пилат се слово, то ще більше злякав ся,
9
і ввійшов у претор знов, і каже Ісусові: Звідкіля єси Ти?
Ісус же одповідї не дав йому.
10
Каже тодї Йому Пилат: До мене не говориш?
Не знаєш, що власть маю розпяти Тебе, і власть маю відпустити Тебе?
11
Відказав Ісус: Не мав би єси власти нїякої надо мною, коли б не було тобі дано звиш.
Тим, хто видав мене тобі, більший гріх має.
12
З того часу шукав Пилат одпустити Його;
Жиди ж кричали, кажучи: Коли Сього відпустиш, не єси друг Кесареві.
Всякий, хто царем себе робить, противить ся Кесареві.
13
Пилат же, почувши таке слово, вивів Ісуса, та й сїв на судищі, що зване Литостротос, а по єврейськи: Гавата.
14
Була ж пятниця перед пасхою, коло години ж шестої.
І каже Жидам: Ось, Цар ваш!
15
Вони ж закричали: Візьми, візьми розпни Його!
Каже їм Пилат: Царя вашого розпну?
Відказали архиєреї: Не маємо царя, тільки Кесаря.
16
Тодї ж видав їм Його, щоб розпяли.
Узяли ж Ісуса, та й повели.
17
І, несучи хрест свій, вийшов Він на врочище (місце) Черепове, що зветь ся по єврейськи Голгота.
18
Там розпяли Його, а з Ним инших двох, по сей і по той бік, посерединї ж Ісуса.
19
Написав же і надпись Пилат, та й виставив на хрестї;
було ж написано: Ісус Назорей, Цар Жидівський.
20
Сю ж надпись многі читали з Жидів;
бо поблизу города було місце, де розпято Ісуса;
а було написане по єврейськи, по грецьки і по римськи.
21
Казали тодї Пилатові архиєреї Жидівські: Не пиши: Цар Жидівський, а що Він казав: Я цар Жидівський.
22
Відказав Пилат: Що написав, написав.
23
Тодї воїни, розпявши Ісуса, взяли одежу Його, й зробили з неї чотири частї, кожному воїнові часть, і хитон;
був же хитон не сшиваний, а ввесь од верху тканий.
24
Сказали тодї між собою: Не дерімо його, а киньмо жереб на него, чий буде.
Щоб справдилось писаннє, що глаголе: Подїлили одежу мою собі, і на моє платтє кидали жереб.
То воїни се й зробили.
25
Стояла ж коло хреста Ісусового мати Його та сестра матери Його, Мария Клеопова, та Мария Магдалина.
26
Ісус же, побачивши матїр і ученика стоячого коло неї, котрого любив, рече до матери своєї: Жено, ось син твій.
27
Опісля рече ученику: От, мати твоя.
І з тієї години узяв її ученик до себе.
28
Після сього, знаючи Ісус, що все вже звершилось, щоб справдилось писаннє, рече: Жаждую.
29
Стояла ж посудина повна оцту;
вони ж, напоївши губку оцтом і на тростину настромивши, піднесли Йому до уст.
30
Скушавши ж оцту Ісус, рече: Звершилось;
і, схиливши голову, віддав духа.
31
Жиди ж, щоб не зоставались на хрестах тїла в суботу (був бо великий день тієї суботи), благали Пилата, щоб поперебивали їм гомілки, та й поздіймали.
32
Прийшли тодї воїни, й первому поломили ноги, й другому розпятому з Ним.
33
До Ісуса ж прийшовши, як побачили Його вже мертвого, не перебили Йому ніг;
34
а один з воїнів проколов Йому списом бік, і зараз вийшла кров і вода.
35
І той, що бачив се, засьвідкував, і правдиве сьвідченнє його;
і знає він, що говорить правду, щоб ви вірували.
36
Сталось бо се, щоб писаннє справдилось: Кість Його не буде переломлена.
37
І знов инше писаннє рече: Дивити муть ся на Того, кого прокололи.
38
Після ж сього благав Пилата Йосиф з Ариматеї (бувши учеником Ісусовим, потайним же задля страху Жидівського), щоб зняти тїло Ісусове;
й дозволив Пилат.
Прийшов тодї і взяв тїло Ісусове.
39
Прийшов же й Никодим, що приходив перше до Ісуса в ночі, принїсши змішаної смирни й алоє фунтів із сотню.
40
Взяли тодї тїло Ісусове, і обгорнули полотном з пахощами, як се звичай у Жидів ховати.
41
Був же на місцї, де розпято Його, сад, а в саду новий гріб, в котрому нїколи нїкого не положено.
42
Там оце положили Ісуса задля пятницї Жидівської;
бо поблизу був гріб.