1
Після сього явив ся знов Ісус ученикам на морі Тивериядському;
явив ся ж так.
2
Були в купі Симон Петр та Тома, на прізвище Близняк, та Натанаїл із Кани Галилейської, та сини Зеведеєві, та инших учеників Його двоє.
3
Каже їм Симон Петр: Пійду риби ловити.
Кажуть вони йому: Пійдемо й ми з тобою.
Вийшли та й улїзли зараз у човен;
та не піймали тієї ночі нїчого.
4
Як же настав уже ранок, стояв Ісус на березї;
та не знали ученики, що се був Ісус.
5
Рече тодї їм Ісус: Дїти, чи маєте що їсти?
Відказали Йому: Нї.
6
Він же рече їм: Закиньте невода з правого боку човна, то й знайдете.
Закинули ж, і вже не здолїли його витягти задля множества риби.
7
Каже тодї ученик той, котрого любив Ісус, Петрові: Се Господь.
Симон же Петр, почувши, що се Господь, підперезавсь (був бо нагий), та й кинувсь у море.
8
Инші ж ученики човником приплили (бо недалеко були від землї, а локот на двістї), тягнучи невода з рибою.
9
Скоро вийшли на землю, бачять розложений жар, а на йому рибу і хлїб.
10
Рече їм Ісус: Принесїть риби, що вловили тепер.
11
Улїз же Симон Петр, та й витяг невід на землю повен риби великої, сто й пятьдесять і три;
і хоч стільки її було, не порвав ся невід.
12
Рече їм Ісус: Ідїть обідайте.
Нїхто ж не важив ся з учеників спитати Його: Хто Ти єси?
знаючи, що се Господь.
13
Приходить тодї Ісус і бере хлїб, та й дає їм, і риби так само.
14
Се вже втретє явивсь Ісус ученикам своїм, уставши з мертвих.
15
Як же обідали, рече Ісус Симонові Петру: Симоне Йонин, чи любиш мене більш, нїж сї: Каже Йому: Так, Господи;
Ти знаєш, що я люблю Тебе.
Рече йому: Паси ягнята мої.
16
Рече йому знов удруге: Симоне Йонин, чи любиш мене?
Каже Йому: Так, Господи, Ти знаєш, що я люблю Тебе.
Рече йому: Паси вівцї мої.
17
Рече йому втретє: Симоне Йонин, чи любиш мене?
Засмутив ся Петр, що сказав йому втретє: Чи любиш мене?
й каже Йому: Господи, Ти все знаєш;
Ти знаєш, що люблю Тебе.
Рече йому Ісус: Паси вівцї мої.
18
Істино, істино глаголю тобі: Як був єси молодий, то підперізував ся сам, і ходив єси куди хотїв;
як же зістарієш ся, то простягнеш руки твої, і инший тебе підпереже, й поведе, куди не схочеш.
19
Се ж промовив, означуючи, якою смертю прославить Бога.
І, сказавши се, рече йому: Йди слїдом за мною.
20
І обернувшись Петр, бачить ученика, котрого любив Ісус, слїдом ідучого, що й на вечері пригорнувсь до грудей Його, і питав: Господи, хто се, що зрадить Тебе?
21
Сього побачивши Петр, каже Ісусові: Господи, сей же що?
22
Рече йому Ісус: Коли схочу, щоб він пробував, доки прийду, що тобі до того?
ти йди за мною.
23
І пійшло слово се між братів, що ученик той не вмре, та не сказав йому Ісус, що не вмре;
а: Коли схочу, щоб він пробував, доки прийду, що тобі до того?
24
Се той ученик, що сьвідкує про се, і писав се;
і знаємо, що правдиве сьвідкуваннє його.
25
Єсть же й иншого багато, що зробив Ісус, що, коли б писати з'осїбна, то думаю, що й сам сьвіт не помістив би писаних книг.
Амінь.