1
Був же чоловік з Фарисеїв, Никодим імя йому, князь Жидівський.
2
Сей прийшов до Ісуса в ночі, і каже Йому: Рави, знаємо, що від Бога прийшов єси учителем;
нїхто бо таких ознак не може робити, як Ти робиш, коли не буде Бог з ним.
3
Озвавсь Ісус і рече йому: Істино, істино глаголю тобі: Коли хто не народить ся звиш, не може видїти царства Божого.
4
Каже до Него Никодим: Як же може чоловік народитись, старим бувши?
хиба може в утробу матери своєї знов увійти, і родитись?
5
Озвавсь Ісус: Істино, істино глаголю тобі: Коли хто не родить ся од води й Духа, не може ввійти в царство Боже.
6
Роджене від тїла - тїло, а роджене від Духа - дух.
7
Не дивуй ся, що глаголав тобі: Мусите ви народити ся звиш.
8
Дух, де хоче, дише, й голос його чуєш, та не знаєш, звідкіля виходить, і куди йде;
так усякий народжений од Духа.
9
Озвавсь Никодим і каже Йому: Як може се статись:
10
Відказав Ісус і рече йому: Ти єси учитель Ізраїлїв, і сього не знаєш?
11
Істино, істино глаголю тобі: Що те, що знаємо, говоримо, й що бачили, сьвідкуємо;
а сьвідкування нашого не приймаєте.
12
Коли про земне глаголав вам, і не віруєте, - як же, коли скажу вам про небесне, увіруєте?
13
І нїхто не зійшов на небо, тільки хто з неба зійшов, Син чоловічий, що на небі.
14
І, як Мойсей підняв угору гадюку в пустинї, так мусить бути піднятий і Син чоловічий,
15
щоб кожний віруючий в Него не погиб, а мав життє вічнє.
16
Так бо полюбив Бог сьвіт, що Сина свого єдинородного дав, щоб кожен, віруючий в Него, не погиб, а мав життє вічнє.
17
Бо не післав Бог Сина свого на сьвіт, щоб осудив сьвіт, а щоб спас ся Ним сьвіт.
18
Хто вірує в Него, не осудить ся;
хто ж не вірує, уже осуджений;
бо не вірував у ймя єдинородного Сина Божого.
19
Сей же єсть суд, що сьвітло прийшло на сьвіт, а полюбили люде темряву більше нїж сьвітло;
були бо лихі їх учинки.
20
Кожен бо, хто чинить лихе, ненавидить сьвітло, й не йде до сьвітла, щоб не зганено вчинків його.
21
Хто ж робить правду, йде до сьвітла, щоб виявились його вчинки, бо в Бозї роблені.
22
Після сього пійшов Ісус і ученики Його в Юдейську землю;
і там пробував з ними, й хрестив.
23
Хрестив же й Йоан у Єнонї поблизу Салима, бо води було там багато;
й приходили, й хрестились.
24
Ще бо не вкинуто в темницю Йоана.
25
Постало ж змаганнє в учеників Йоанових з Жидами про очищеннє.
26
І прийшли вони до Йоана, й казали йому: Рави, той що був з тобою за Йорданом, котрому сьвідкував єси, ось сей хрестить і всї йдуть до Него.
27
Озвавсь Йоан і рече: Не може чоловік прийняти нїчого, коли не буде дано йому з неба.
28
Самі ви менї сьвідкуєте, що я казав: Я не Христос, а що я посланий перед Ним.
29
Хто має заручену, той жених;
а друг жениха, стоячи й слухаючи його, радощами радуєть ся голосу жениха;
ся оце радість моя сповнилась.
30
Той мусить рости, я ж малїти.
31
Хто звиш гряде, той над усїма;
хто від землї, той від землї, і від землї говорить;
хто з неба гряде, той над усїма.
32
І що бачив і чув, про те й сьвідкує;
і сьвідкування Його нїхто не приймає.
33
Хто прийняв сьвідкуваннє Його, той ствердив, що Бог правдивий.
34
Кого бо післав Бог, той слова Божі говорить;
бо не мірою дає Бог Духа.
35
Отець любить Сина, і все дав у руки Йому.
36
Хто вірує в Сина, той має вічне життє;
а хто не вірує Синові, не бачити ме життя, а гнїв Божий пробуває на йому.