- 1
- Ісус же пійшов на гору Оливну.
- 2
- Вранцї ж ізнов прийшов у церкву, і всї люде приходили до Него;
й сївши навчав їх.
- 3
- Приводять же письменники та Фарисеї до Него жінку, схоплену в перелюбі, і, поставивши її посерединї,
- 4
- кажуть Йому: Учителю, сю жінку схоплено в перелюбі, на самому вчинку.
- 5
- В законї ж Мойсей нам звелїв таких каменувати;
Ти ж що кажеш?
- 6
- Се ж казали, спокушуючи Його, щоб мали чим винувати Його.
Ісус же, схилившись до долу, писав пальцем по землї.
- 7
- Як же не переставали питати Його, піднявшись рече до них: Хто з вас без гріха, нехай первий кине камінь на неї.
- 8
- І, знов, схилившись до долу, писав по землї.
- 9
- Вони ж, почувши й докорені совістю, вийшли один за одним, почавши від старших та аж до останнїх;
і зоставсь один Ісус та жінка, стоячи посерединї.
- 10
- Піднявши ся ж Ісус і нїкого не бачивши, тільки жінку, рече їй: Жінко, де ж ті винувателї твої?
нїхто тебе не осудив?
- 11
- Вона ж каже: Нїхто, Господи.
Рече ж їй Ісус: І я тебе не суджу: йди, і більш не гріши.
- 12
- Знов же промовляв їм Ісус, глаголючи: Я сьвітло сьвіту.
Хто йде слїдом за мною, не ходити ме в темряві, а мати ме сьвітло життя.
- 13
- Казали тодї Йому Фарисеї: Ти про себе сьвідкуєш;
сьвідченнє Твоє неправдиве.
- 14
- Озвавсь Ісус і рече їм: Хоч я сьвідкую про себе, правдиве сьвідченнє моє;
бо я знаю, звідкіля я прийшов, і куди йду.
- 15
- Ви по тїлу судите;
я не суджу нїкого.
- 16
- Коли ж я суджу, суд мій правдивий;
бо я не один, а я й пославший мене Отець.
- 17
- І в законї ж вашому написано, що двох людей сьвідченнє правдиве.
- 18
- Я сьвідкую про себе, й сьвідкує про мене пославший мене Отець.
- 19
- Казали тодї Йому: Де Отець Твій?
Відказав Ісус: Нї мене не знаєте, нї Отця мого.
Коли б мене знали, й Отця мого знали б.
- 20
- Такі слова промовив Ісус у скарбницї, навчаючи в церкві;
і нїхто не хапав Його;
бо ще не прийшла година Його.
- 21
- Рече їм тодї знов Ісус: Я йду, й шукати мете мене, і в гріхах ваших повмираєте.
Куди ж я йду, ви не можете йти.
- 22
- Сказали тодї Жиди: Чи не вбє Він себе, що каже: Куди я йду, ви не можете йти?
- 23
- І рече їм: Ви од нижнього, я од вишнього;
ви од сьвіту сього, я не од сьвіту сього.
- 24
- Тим я сказав вам, що повмираєте в гріхах ваших: коли бо не увіруєте, що се я, повмираєте в гріхах ваших.
- 25
- Казали тодї Йому: Хто Ти єси?
І рече їм Ісус: Той, що з почину, як і глаголю вам.
- 26
- Багато маю про вас глаголати й судити;
тільки ж Пославший мене правдивий;
і я, що чув від Него, се глаголю в сьвітї.
- 27
- Не розуміли, що про Отця їм глаголе.
- 28
- Рече ж їм Ісус: Як знесете вгору Сина чоловічого, тодї зрозумієте, що се я, і що від себе не роблю нїчого;
тільки, як навчив мене Отець мій, таке глаголю.
- 29
- І Пославший мене - зо мною;
не зоставив мене одного Отець;
бо я роблю всякого часу, що подобаєть ся Йому.
- 30
- Як се Він промовляв, многі увірували в Него.
- 31
- Рече тодї Ісус до Жидів, що увірували Йому: Коли пробувати мете у слові моєму, справдї ви ученики мої будете,
- 32
- і зрозумієте правду, й правда визволить вас.
- 33
- Відказали Йому: Ми насїннє Авраамове, й нї в кого не були в неволї нїколи.
Як же Ти говориш, що вільнї будете?
- 34
- Відказав їм Ісус: Істино, істино глаголю вам: Що всякий, хто робить гріх, невільник гріха.
- 35
- Невільник же не пробуває в дому до віку, Син пробуває до віку.
- 36
- Коли ж Син визволить вас, справдї вільними будете.
- 37
- Знаю, що ви насїннє Авраамове;
та шукаєте вбити мене, бо слово моє не містить ся в вас.
- 38
- Я, що видїв ув Отця мого, глаголю;
а ви, що видїли в отця вашого, робите.
- 39
- Озвались вони й казали Йому: Отець наш Авраам.
Рече їм Ісус: Коли б ви дїти Авраамові були, дїла Авраамові робили б.
- 40
- Тепер же шукаєте вбити мене, чоловіка, що вам правду глаголав, котру чув я від Бога.
Сього Авраам не робив.
- 41
- Ви робите дїла отця вашого.
Казали тодї Йому: Ми не з перелюбу родились: одного Отця маємо, Бога.
- 42
- Рече ж їм Ісус: Коли б Бог отець ваш був, любили б ви мене;
бо я від Бога вийшов і приходжу, бо не від себе прийшов я, а Він мене післав.
- 43
- Чом бесїди моєї не розумієте?
Бо не можете слухати слова мого.
- 44
- Ви від отця диявола, й хотїння отця вашого диявола хочете робити.
Той був душогубцем з почину, й в правдї не встояв;
бо нема правди в йому.
Коли говорить брехню, із свого говорить;
бо він брехун і отець її.
- 45
- А що я правду глаголю, не віруєте менї.
- 46
- Хто з вас докорить менї за гріх?
Коли ж правду глаголю, чому ви не віруєте менї?
- 47
- Хто від Бога, слова Божі слухає.
Тому ви не слухаєте, що ви не від Бога.
- 48
- Озвались тодї Жиди, й казали Йому: Чи не добре ми кажемо, що Самарянин єси Ти, і біса маєш?
- 49
- Відказав Ісус: Я біса не маю, а шаную Отця мого;
ви ж не шануєте мене.
- 50
- Я ж не шукаю моєї слави;
єсть, хто шукає й судить.
- 51
- Істино, істино глаголю вам: Коли хто слово моє хоронити ме, смерти не побачить по вік.
- 52
- Сказали тодї Йому Жиди: Тепер ми знаємо, що Ти біса маєш.
Авраам умер і пророки, а Ти кажеш: Коли хто слово моє хоронити ме, не вкусить смерти по вік.
- 53
- Хиба Ти більший єси, нїж отець наш Авраам, що вмер?
І пророки повмирали.
Ким Ти себе робиш?
- 54
- Відказав Ісус: Коли я прославляю себе, слава моя нїщо.
Єсть Отець мій, що прославляє мене, про котрого ви кажете, що Він Бог ваш.
- 55
- І не пізнали Його;
я ж знаю Його.
А коли я скажу, що не знаю Його, буду подобний вам ложник.
Нї, знаю Його, й слово Його хороню.
- 56
- Авраам, отець ваш, рад був видїти день мій;
та він увидїв, і зрадїв.
- 57
- Казали тодї Жиди до Него: Не маєш пятидесяти років ще, і Авраама видїв єси?
- 58
- Рече їм Ісус: Істино, істино глаголю вам: Перш нїж Авраамові бути, я був.
- 59
- Брали тодї каміннє, щоб кидати на Него;
Ісус же сховав ся, і вийшов з церкви, пройшовши посеред них, і пійшов так мимо.
|