- 1
- І відповів Йов і сказав:
- 2
- Справдї так!
Тілько ви одні люде, і з вами вмре разом і мудрість!
- 3
- Але ж і в мене є серце, як у вас, не стою я позаду;
та й хто ж не знає сього самого?
- 4
- Посьміхом другові мойму стався я, що до Бога кликав і Бог одвічав менї;
посьміхом - чоловік справедливий і невинний!
- 5
- Оттак, по думцї того, що сидить собі спокійно, нїзащо є лучиво, призначене тим, що їх ноги потикаються.
- 6
- За те спокійні й безпечні домівки в грабителїв, роздратовуючих Бога, бо вони Бога, неначе в руках своїх носять!
- 7
- І справдї: спитай у зьвірят, а вони навчать тебе, - в птаства під небом, а воно з'ясує тобі;
- 8
- Або поговори з землею, а вона повчить тебе, та й риби в морі скажуть тобі:
- 9
- Хто з усього того не взнає, що рука Господня сотворила се?
- 10
- В його руцї дух всього живучого й душа кожного людського тїла.
- 11
- Чи ж не ухо розбірає слова, й чи не язик доходить смаку страви?
- 12
- Так і в старцїв мудрість, а в довголїтників розум.
- 13
- У него ж (Бога) премудрість і міць;
в його рада й розум.
- 14
- Що він розорить, того вже нїхто не збудує;
кого він зачинить, нїхто йому не відомкне.
- 15
- Задержить води, - все повисихає, пустить їх, - розбурять землю.
- 16
- У його сила й премудрість, перед ним той, хто зблудив, і той, хто звів із дороги.
- 17
- Він приводить порадників до нерозваги, а суддїв до дурноти.
- 18
- Здіймає пояс із царів, і оперізує верівкою стан їх;
- 19
- Уймає князям їх почестї, й повалює хоробрих;
- 20
- Уймає проречистим язик, і в старцїв мутить розум;
- 21
- Окриває стидом людей значніх, і безсилить потужних;
- 22
- Виявляє, що глибоко крилось у темряві, й виводить на сьвітло, що в тїнї смертній;
- 23
- Множить народи й вигублює їх;
розсїває народи, й збірає їх докупи.
- 24
- Віднімає розум у голов народів землї й пускає їх блудом у пустинї, де нема шляху;
- 25
- Помацьки ходять вони в темряві без сьвітла, й заточуються, неначе пяні.
|