1
І відповів Йов і сказав:
2
Справдї так!
Тілько ви одні люде, і з вами вмре разом і мудрість!
3
Але ж і в мене є серце, як у вас, не стою я позаду;
та й хто ж не знає сього самого?
4
Посьміхом другові мойму стався я, що до Бога кликав і Бог одвічав менї;
посьміхом - чоловік справедливий і невинний!
5
Оттак, по думцї того, що сидить собі спокійно, нїзащо є лучиво, призначене тим, що їх ноги потикаються.
6
За те спокійні й безпечні домівки в грабителїв, роздратовуючих Бога, бо вони Бога, неначе в руках своїх носять!
7
І справдї: спитай у зьвірят, а вони навчать тебе, - в птаства під небом, а воно з'ясує тобі;
8
Або поговори з землею, а вона повчить тебе, та й риби в морі скажуть тобі:
9
Хто з усього того не взнає, що рука Господня сотворила се?
10
В його руцї дух всього живучого й душа кожного людського тїла.
11
Чи ж не ухо розбірає слова, й чи не язик доходить смаку страви?
12
Так і в старцїв мудрість, а в довголїтників розум.
13
У него ж (Бога) премудрість і міць;
в його рада й розум.
14
Що він розорить, того вже нїхто не збудує;
кого він зачинить, нїхто йому не відомкне.
15
Задержить води, - все повисихає, пустить їх, - розбурять землю.
16
У його сила й премудрість, перед ним той, хто зблудив, і той, хто звів із дороги.
17
Він приводить порадників до нерозваги, а суддїв до дурноти.
18
Здіймає пояс із царів, і оперізує верівкою стан їх;
19
Уймає князям їх почестї, й повалює хоробрих;
20
Уймає проречистим язик, і в старцїв мутить розум;
21
Окриває стидом людей значніх, і безсилить потужних;
22
Виявляє, що глибоко крилось у темряві, й виводить на сьвітло, що в тїнї смертній;
23
Множить народи й вигублює їх;
розсїває народи, й збірає їх докупи.
24
Віднімає розум у голов народів землї й пускає їх блудом у пустинї, де нема шляху;
25
Помацьки ходять вони в темряві без сьвітла, й заточуються, неначе пяні.