- 1
- От же все це вбачало око моє, чуло ухо моє й затямило собі.
- 2
- Скілько ви знаєте, знаю й я, бо я не пущий за вас.
- 3
- Та я до Вседержителя рад би говорити, я з Богом бажав би розправляти.
- 4
- Ви ж тілько льжу куєте;
всї ви лїкарі безварті.
- 5
- О, коли б ви мовчали!
се була б ваша мудрість.
- 6
- Слухайте ж мого осуду, й розважте відповідь із уст моїх:
- 7
- Чи справдї належало вам задля Бога неправду сплїтати, й задля його льжу говорити?
- 8
- Чи належало вам притворювятись перед ним і за Бога так змагатись?
- 9
- А на добре ж воно вийде, коли він схоче вас вивідувати?
Чи й його ви так само ошукаєте, як оманють чоловіка?
- 10
- Грізно скарає він вас, хоч ви потайно й притворюєтесь.
- 11
- Чи вже ж велич його не страхає вас, і страх перед ним не нападає на вас?
- 12
- Упомини ваші, як попіл, покрепи ваші - покрепи глиняні.
- 13
- Замовчіте передо мною, а я буду говорити, хоч би й що менї сталось.
- 14
- Чого ж би менї торгати тїло моє зубами моїми, й до життя мого простягати руку мою?
- 15
- Ось, він убиває мене, та я не перестану надїятись;
я бажаю лиш оборонити поступки мої перед лицем його.
- 16
- А се вже буде оправданнєм менї, бо ж підлестник чей же не явиться перед лицем у його!
- 17
- Вислухайте ж уважно слово моє й ясуваннє моє ушима вашими:
- 18
- Ось, я завів суд над справою: знаю, що вийду виправданим.
- 19
- Хто зможе стати проти мене?
Бо я борзо вмовкну й віддам дух.
- 20
- Тілько двох речей не чини (Боже) зо мною, а тодї я не ховати мусь від обличчя у тебе:
- 21
- Одверни від мене руку твою, й страх перед тобою нехай не потрясає мене.
- 22
- Тодї зви, а буду відповідати, або я говорити му, а ти відказуй менї.
- 23
- Скілько ж у мене сказ і гріхів?
Покажи менї проступок мій і гріх мій!
- 24
- За що ти скриваєш лице (ласку) твоє, й за ворога маєш мене собі?
- 25
- Хочеш хиба стерти зірваний листочок, і за сухою соломинкою гнатись?
- 26
- Пишеш бо засуд гіркий на мене й дописуєш менї гріхи з молодостї моєї;
- 27
- Ноги мої в кайдани куєш, і всї стежки мої назираєш, і ходиш слїдом ніг моїх.
- 28
- Я ж, мов глина, розпадаюсь, як одежа, що її міль переїла.
|