1
І відказав Елифаз із Теману й промовив:
2
Хиба ж стане мудрий відповідати своїм пустим знаннєм і сповняти нутро своє вітром палючим,
3
Виправдувати себе словами марними й бесїдою, що не має нїякої сили?
4
Ти ж і ввесь страх відкинув і за малу маєш собі річ, говорити до Бога!
5
Се ж безбожність твоя настроїла так уста твої й ти вибрав язик лукавих!
6
Тебе усуджують власні уста твої, а не я, і твій язик говорить проти тебе.
7
Хиба ти первим родивсь чоловіком і перше, нїж гори, сотворений?
8
Хиба в Бога ти в радї бував і (його) премудрість собі присвоїв?
9
Що знаєш ти, чого б і ми не знали?
Що розумієш ти, чого б і ми не розуміли?
10
Є й проміж нами сїдоголові й старцї, що перейшли віком і батька твого.
11
Хиба ж се мала річ, щоб Бог тебе потїшив?
чи й сього ти не знаєш?
12
Куди пориває тебе серце твоє, й куди так гордо спозираєш?
13
Чому ти справив проти Бога дух твій і устами твоїми такі слова верзеш?
14
Що таке чоловік, щоб йому бути чистим, і хиба праведен той, хто вродився від жінки?
15
Глянь, він і сьвятим своїм не доймає віри, й самі небеса перед ним ще нечисті:
16
Тимпаче ж нечиста й гидка людина, що, наче воду, пє беззаконність.
17
Я буду говорити тобі, тільки слухай мене;
я роскажу тобі те, що видав,
18
Що чували мудрі й не затаїли чуваного від батьків своїх;
19
В їх одних у руках була ще вся земля, і нї один чужинець ще не вештавсь між ними:
20
Поки ледачий живе, поти він і мучить себе, та й число лїт (його муки) закрите перед гнобительом;
21
Шум страху в його в ушах, і під час спокою йде на його вбийник.
22
Не сподївається він із темряви спастися, а всюди меч перед собою бачить.
23
Блукаєсь усюди за куском хлїба;
знає, що вже йому наготовлений, вже й під рукою в його день чорний.
24
Страшить його нужда, й тїснота подолїває його, наче царя перед боєм, -
25
За те, що простягав проти Бога він руку, й що вставав навпроти Вседержителя,
26
Виступав проти його з гордою шиєю, поза грубими щитами своїми;
27
За те, що вкрив лице собі салом своїм, а боки свої обложив жиром.
28
І оселиться він у містах розвалених, в господах, де вже нїхто не живе, що призначені на розвалини.
29
Не забагатїє він, і не вцїлїє майно його, й не розшириться по землї добуток його.
30
Мороку він не втече;
галуззє його полумє спалить, а його самого подихом уст своїх захопить.
31
Оманений нехай не довіряє марнотї, бо марна буде й заплата йому.
32
Перед часом прийде конець йому, й віттє його не буде зеленїти.
33
Мов виноградина та, поскидає він недоспілу ягоду свою, й, як маслина, поронить цьвіт свій.
34
Оттак опустїє дом безбожника, й огонь пожере шатри підкупства,
35
(в думцї) Почав він зло, а зродив льжу, та й нутро (серце) його наготовує зраду.