- 1
- І відповів Йов і сказав:
- 2
- Чув я доволї такого;
гіркі з вас усїх потїшителї!
- 3
- Чи ти скінчиш вітряну твою мову?
і що спонукало тебе таке говорити?
- 4
- Вмів би й я так, як ви, говорити, як би душа ваша була на місцї душі моєї;
й я узброївся б на вас словами й кивав би над вами головою моєю;
- 5
- Додавав би вам відваги язиком моїм, і рушаннєм губ потїшав би вас.
- 6
- Та чи я говорю, - не втихає мій смуток;
чи перестаю, - він не покидає мене.
- 7
- Бо він отсе вичерпав мене.
Ти (Боже) спустошив всю семю мою.
- 8
- Ти покрив мене морщинами в сьвідоцтво проти мене;
знеможілість моя встає проти мене, винуватить мене прилюдно.
- 9
- Гнїв його розриває мене й лютує проти мене, скрегоче на мене зубами своїми;
ворогом зиркає на мене очима своїми.
- 10
- Роззявили на мене пащі свої;
ругаючись, бють мене по щоках;
всї змовились на мене.
- 11
- Бог віддав мене беззаконникові, й в руки безбожникам кинув мене.
- 12
- Жив я спокоєн собі, а він потряс мене;
взяв мене за шию та побив мене й поставив за цїль собі.
- 13
- Стріли його оточили кругом мене;
він сїче нутро моє без пощади, й пролив на землю жовч мою;
- 14
- Пробиває в менї пролом за проломом, пре на мене, як велетень-воїн.
- 15
- Веретище сшив я на тїло моє, й в порох занурив голову мою.
- 16
- Вид мій почервонїв від плачу, а на віях моїх тїнь смертна, -
- 17
- Хоч нема кривди на руках моїх, та й молитва моя чиста.
- 18
- Земле, не закривай крови моєї, й нехай не буде (в тобі) місця жалісному кликові мойму!
- 19
- Та оце сьвідок мій на небесах, і на висотах заступник мій.
- 20
- Многомовні други мої!
До Бога проливає сльози око моє.
- 21
- О, коби то міг чоловік правуватись з Богом, як син людський з ближним своїм!
- 22
- Та вже доходить мій вік до кінця, й я відходжу в дорогу, якою не вертають.
|