- 1
- Дух жизняний мій ослаб, днї мої згасають;
гріб передо мною.
- 2
- Та коби вони не кепкували, то й серед їх спорів було б око моє спокійне.
- 3
- О, поручись, заступись за мене сам (Господи) перед собою!
бо хто ж би инший ручавсь за мене?
- 4
- Їх бо ти серце закрив, розуміти не зможуть;
тим і не дозволиш їм гору взяти.
- 5
- Хто призначує другів своїх у добичу собі, у того дїтей очі замеркнуть.
- 6
- Він учинив мене приповідкою між людьми й сьміховищем у їх.
- 7
- Темно від горя в очах моїх, і всї члени мої стали, мов тїнь.
- 8
- Здивуються над сим праведні, а невинним стане досадно на лицеміра.
- 9
- І буде праведник кріпко держатись путя свого, а чистий руками ще більше набірати ме духу.
- 10
- Виступайте ж, усї, приступіть!
я не найду мудрого між вами.
- 11
- Днї мої вже уплили, думи мої - думи дорогі серцю - вони розбиті.
- 12
- Вони ж (муки мої) роблять із ночі день, а з сьвітла темноту.
- 13
- Та хоч би я й дожидав в надїї, то все ж таки глибокий гріб - домівка моя;
в темряві постелю я постїль собі;
- 14
- Гроб своїм батьком назву, а червам скажу: ви мати моя й сестра моя.
- 15
- Де ж тут надїя моя?
а чого я дожидаю, хто се побачить?
- 16
- У глибінь земну зійде вона, ляже спокійно зо мною в порох.
|