- 1
- І озвавсь Йов і рече:
- 2
- Ще й сим разом бесїда моя гірка;
бо ж і страдання мої більші, нїж стогнання мої.
- 3
- О, коли б я знав, де знайти його (Бога), й зміг доступити до престолу його!
- 4
- Я виясив би перед ним справу мою, й уста мої сповнились би оправдуваннєм;
- 5
- Я б тодї знав, якими словами він менї відповів би, й зрозумів би, що би він менї сказав.
- 6
- Та чи ж став би то він у повній своїй силї зо мною спорити?
О, нї!
нехай би тільки звернув увагу на мене.
- 7
- Тодї я, як праведник, міг би розправлятись із ним - і я на все одержав б виправданнє від суддї мого.
- 8
- А то я йду вперед - і нема його, повертаю назад і не зустріну його.
- 9
- Чи робить він що по лївій сторонї, я не бачу;
чи скритий десь по правій, я не догляну.
- 10
- Він же путь мій знає;
нехай же ж випробує мене, - я вийду, як золото, чистий.
- 11
- Бо моя нога стоїть твердо на стежцї його;
путї його я пильнував і не відхилявся.
- 12
- Од заповідї уст його не відступав я;
слова уст його хранив я пильнїйш, як мої постанови.
- 13
- Та він і непорушний;
й хто зміг би відвести його?
він чинить, що захоче душа його.
- 14
- Так, він доведе до кінця, що призначив про мене, а такого в його дуже багато.
- 15
- Тим то я й дрожу перед ним;
думаю - й серце холоне.
- 16
- Бог зломив мого духа, страхом натхнув Вседержитель.
- 17
- О, чому ж не затратив він мене, закіль ще ся темрява налягла, й не спрятав морок перед видом моїм!
|