1
І озвавсь Йов і рече:
2
Ще й сим разом бесїда моя гірка;
бо ж і страдання мої більші, нїж стогнання мої.
3
О, коли б я знав, де знайти його (Бога), й зміг доступити до престолу його!
4
Я виясив би перед ним справу мою, й уста мої сповнились би оправдуваннєм;
5
Я б тодї знав, якими словами він менї відповів би, й зрозумів би, що би він менї сказав.
6
Та чи ж став би то він у повній своїй силї зо мною спорити?
О, нї!
нехай би тільки звернув увагу на мене.
7
Тодї я, як праведник, міг би розправлятись із ним - і я на все одержав б виправданнє від суддї мого.
8
А то я йду вперед - і нема його, повертаю назад і не зустріну його.
9
Чи робить він що по лївій сторонї, я не бачу;
чи скритий десь по правій, я не догляну.
10
Він же путь мій знає;
нехай же ж випробує мене, - я вийду, як золото, чистий.
11
Бо моя нога стоїть твердо на стежцї його;
путї його я пильнував і не відхилявся.
12
Од заповідї уст його не відступав я;
слова уст його хранив я пильнїйш, як мої постанови.
13
Та він і непорушний;
й хто зміг би відвести його?
він чинить, що захоче душа його.
14
Так, він доведе до кінця, що призначив про мене, а такого в його дуже багато.
15
Тим то я й дрожу перед ним;
думаю - й серце холоне.
16
Бог зломив мого духа, страхом натхнув Вседержитель.
17
О, чому ж не затратив він мене, закіль ще ся темрява налягла, й не спрятав морок перед видом моїм!