1
Чому перед Вседержителем не закриті часи (відплати), а хто шанує його, чом не знає про ті днї його?
2
Межі пересувають, займають отари та й гонять пасти, мовляв би, свої;
3
Граблять осла в сиротини, у вдовицї беруть в заклад корову єдину;
4
Вбогих спихають з путя, пригноблені всї мусять ховатись.
5
Се, - як осли дикі в степу, виходять вони на свою роботу, вставши рано, на здобуваннє (харчі);
степ їх годує й дїтей їх;
6
Жнуть вони на полі чужому й збирають виноград у придавлених;
7
Нагі ночують люде, не маючи чим одягтися, нї вкритись на студенї;
8
Мокнуть на дощах з гори, туляться попід скелями.
9
Рвуть вони од грудей сироту, вбогих закладами граблять.
10
Вони змушують їх блукати нагими, без одежі, й голодних - годуватись (збіраним) колоссєм;
11
Між мурами бють (нещасні) олїй про них, топчуть (грозди) в точилї, та й смагу терплять.
12
У містї стогнуть люде, душа гублена квилить, а Бог сього не боронить.
13
Є між ними й вороги сьвітла, що не знають шляхів його, й не ходять стежками його.
14
Досьвіта встає убийник, вбиває бідного й нужденного, а ніччю стає злодїєм.
15
Темряви й те око жде, що до перелюбок ласе;
говорить: нїхто не побачить мене, - та й вид собі закриває.
16
В пітьмі підкопуються в доми, що по днинї собі їх запримітили;
сьвітла вони не хотять знати.
17
Бо густа тьма - се їх ранок, із мороком дружні вони, люба їм пітьма да страхи.
18
Такий є легкий собі - хоч би й поверх води.
О, проклята доля його на землї!
Нехай і не бачить дороги садів виноградних!
19
Посуха й спеки пожирають, хоч би й снїжну воду;
оттак безодня - грішників.
20
Нехай відцурається такого матерня рідна утроба;
нехай лакомляться на нього черви;
нехай загине про його память;
мов та деревина, нехай зломиться беззаконник!
21
Він гнобить бездїтну, що не роджала дитини, й вдовицї не чинить добра.
22
Він і дужих перемогає силою своєю;
він устає, і нїхто не певний життя свого.
23
А Бог подає йому безпеку, - він же ж на те й вповає - та очі його (Бога) видять таких поступки.
24
Піднялись вони високо, - та ось і нема їх;
падають і вмірають, як кожний на сьвітї, й неначе колоссє, стинаються.
25
А коли се не так, то хто мою льжу докаже, й в нїщо оберне мову мою?