1
І повів Йов дальш мудру мову свою й говорив:
2
Вірно, як жив Бог, (хоч і не дав менї суду), і Вседержитель, (хоч і огірчив мою душу),
3
Що, покіль я ще дишу, й дух його в ніздрах моїх,
4
Не скажуть уста мої неправди, й льжи мій язик не промовить.
5
Далеко се від мене, щоб я вас непохибними вважав;
нї!
поки тху мого, я праведностї моєї не зречуся.
6
Твердо при правдї стояв я й не попущусь її;
совість моя не докорить менї по весь вік мій.
7
Ворог мій буде менї, як безбожник, а той, що встає проти мене, як беззаконник.
8
Бо й яку може мати надїю лицемірний, коли візьме, коли вирве йому Бог душу його?
9
Чи ж вислухає Бог клик його, коли прийде на його нужда?
10
Чи Вседержитель буде відрадою йому, чи можна буде йому призивати його кожного часу?
11
Виявлю вам, що в руцї в Бога;
не втаю, що у Вседержителя.
12
Бачили ви й самі;
на що ж вам стілько молоти?
13
От злюцї в Бога доля, і пай, який допадаєсь од Бога гнобителям:
14
Як прибудуть йому сини, то хиба під меч, а потомки його не наситяться хлїбом.
15
Хто ж зістане по йому, того забере смерть у гріб, а й вдови по них голосити не будуть.
16
Хоч він надбає купи срібла, як піску, а одежі, наче глини, наскладає,
17
То він наскладає, а праведник буде одягатись, а сріблом невинний забагатїє.
18
Строїть він дім собі, - то як червяк, і, як садовий сторож, робить собі будку;
19
Лагає спати багатим, та таким не встане;
отвирає очі, а він вже не той.
20
Страх, мов потоп, прийде на його неждано, й буря в ночі ухопить його.
21
Вітер восточний підойме й понесе його, й летом помчить він поперед його;
22
Напре бо на його й не пощадить, хоч як би він змагався втечи від його.
23
Тільки руками сплеснуть про його, й засвищуть про його над місцем його.