1
Так!
срібло має початкову жилу, й золото своє місце, де його плавлють.
2
Залїзо добувають із землї, а мідь витоплюють із каміння.
3
(Чоловік) робить кінець тьмі й пильно шукає за (таким) каменем у мороцї й найглухійшій темнотї.
4
Пробивають закон у місцях, де не постала нога;
спускаючись, висять і сумують далеко від людей.
5
Земля, де хлїб росте, у нутрі розрита, неначе огнем.
6
Камінь її - то сафир із золотими крупцями.
7
Стежки туди не знає хижа птиця, й не зазирнуло туди око яструба;
8
Не топтали її левчуки, й не ходив по нїй шакаль.
9
На граніт накладає він (чоловік) руку свою, з коренем перевертає гори.
10
В скелях прорубує канали, й все дорогоцїнне вбачає око його.
11
Зупиняє протоки бурчаків і, що заховано в тьмі, все те на сьвітло виносить.
12
А де ж мудрість знайти?
і де є місце розуму?
13
Чоловік не знає цїни її, й не знаходиться вона на землї живих.
14
Безодня говорить: Не в менї вона;
та й море каже: Не в мене!
15
Не продається вона за золото та й не вимінюєсь її за срібло ваговите;
16
Не в цїнї вона з золотом Офирським, нї з дорогоцїнним ониксом, нї з сафіром.
17
Не рівняєсь із нею золото й кришталь, та й не виміняєш її за посуди щирозолоті.
18
А про коралї та перли й згадувати нїщо;
здобути премудрість - цїннїйш над рубини.
19
Ба й топаз Етиопський їй не рівня;
щирим золотом не цїнуєсь вона.
20
Звідки ж береся премудрість?
і де є місце розуму?
21
Від усього, що живе, скрита вона, ба не догледить її й птаство піднебесне.
22
Правда, безодня та смерть говорять: до ушей наших доходила чутка про неї;
23
Але тільки Бог знає тропу до неї та знає й місце її.
24
Він бо прозирає всї концї сьвіту, й що під небом, він вбачає.
25
Як він визначив вітрові вагу й водї давав міру,
26
Коли вказував дощам закон, а блискавицям дорогу, -
27
Тодї він бачив її й явив її, й приспособив її, та навчив ще й слїдити її,
28
І сказав чоловіку: Страх Господень - се справдїшня премудрість тобі;
берегтись злого - се розум.