- 1
- Аж ось отворив Йов уста свої й проклинав день уродин своїх.
- 2
- І почав Йов говорити:
- 3
- Нехай би (був) щез день, коли я на сьвіт родився, й ніч, коли проречено: Зачався чоловік!
- 4
- Нехай би той день був темрявою;
і нехай би Бог на висотї не згадав (був) про його, й нехай би ясність не засияла (була) над ним!
- 5
- Нехай би затьмила (була) його темрява й густа тїнь смертна;
нехай би обняла його густа мрака, нехай би (були) лякались його, неначе палючого жару!
- 6
- А ніч тая - нехай би (була) в мороцї потонула, нехай би не лїчилась між днями в року, й не входила в рахубу в місяцях!
- 7
- О, ніч тая - нехай би була вона безлюдна, й не озивались в нїй веселощі!
- 8
- Нехай би її (були) прокляли ті, що проклинають день*, та готові й дракона розбудити!
- 9
- Нехай би (були) зорі її розсьвіту померкли;
нехай би ждала (була) сьвітла, а воно не приходило й щоб не побачила (була) поранньої зарі,
- 10
- За те, що не зачинила дверей матерньої утроби, й не закрила горя перед очима моїми!
- 11
- Чом я не вмер, виходячи з утроби, і не сконав, як вийшов із живота?
- 12
- Про що мене взято на колїна?
про що було менї ссати груди?
- 13
- Тепер би лежав я й спочивав;
спав би й був би спокоєн
- 14
- З царями та з владиками земними, що забудовували собі пустинї,
- 15
- Або з князями, що золотом блищали, сріблом свої палати збогачали;
- 16
- Або як збігленя невидиме, як дїти, що не побачили сьвіта.
- 17
- Там проступники перестають наводити страх, там спочивають ті, що вичерпали сили.
- 18
- Там вязнї, сковані до купи, відпочивають, і не чують крику наставника.
- 19
- Малий і великий там собі рівні, а невольник вільний від пана свого.
- 20
- Про що дане нуждареві сьвітло, про що життє тим, що їм на душі гірко,
- 21
- Що ждуть смертї, а її нема, що копали б за нею раднїйше, нїж за скарбом;
- 22
- Вони зрадїли б без міри, одушевились би, коли б знайшли свою там домовину.
- 23
- На що тому на сьвітї жити, кого Господь обняв ночною тьмою й загородив дорогу?
- 24
- Зітхання мої випереджують їжу мою, а стогнання мої ллються, як вода;
- 25
- Бо страшне, чого я боявся, те й постигло мене, й перед чим тремтїв я, те склалось надо мною.
- 26
- Нема менї миру, нема спокою, нема відради: прийшло на мене саме нещастє!
|