- 1
- Нинї ж глузують із мене менші від мене лїтами, такі, що їх батьків я б не прийняв і між пастуші собаки.
- 2
- Бо й сила в руках їх - до чого вона менї була?
вони вже пережили пору свою.
- 3
- Нуждою й голодом висушені, йдуть вони в степ безводний, мрачний та опустїлий;
- 4
- Щиплють лободу попід корчами, - ягоди ялівцю - се хлїб їх.
- 5
- Із громади проганяють їх, мов на злодїїв, гукають на них,
- 6
- Щоб у байраках жили, по печерах та по скелях.
- 7
- Там вони ревуть проміж кущами, куляться під тернєм.
- 8
- Люде викинені, люде безіменні, викиди землї!
- 9
- У них то став я піснею тепер, кормом їх розмов.
- 10
- Мною гидують вони, тїкають далеко від мене, й не стидаються спльовувати передо мною.
- 11
- Тим, що він (Бог) розвязав поводи мої й побив мене, то й вони скинули з себе узди передо мною,
- 12
- З правого боку встає покидь ся, й валить із ніг мене, прямує пагубну дорогу свою проти мене.
- 13
- Зрили стежку мою, все з'уміли зробити на мою погибель, а нема, хто б подав підмогу.
- 14
- Вони прийшли на мене, наче б крізь широкий перелом у мурі, з шумом ринулись на мене.
- 15
- Страх ударив на мене;
вітром розвіялась велич моя, а щастє моє унеслось, як хмара.
- 16
- А нинї ниє душа моя в менї;
днї смутку обгорнули мене.
- 17
- Ніччю вертить мене в костях моїх, і жили мої не мають спокою.
- 18
- Трудно, о трудно менї зняти одежу з себе, краї обгортки моєї давлять мене.
- 19
- Кинув мене він у грязь, я взявся попелом і пилом.
- 20
- Кричма до тебе кричу, а ти не чуєш, - стою, а ти дивишся (мовчки) на мене.
- 21
- Немилосердним зробивсь ти менї, сильною рукою ворогуєш проти мене.
- 22
- Ти зняв мене, пустив летїти з вітром і розбиваєш мене.
- 23
- О, я знаю, що ти примчиш мене 'д смертї, до дому, де збіраються всї живучі.
- 24
- Та він же не простягне руки своєї на дім костей;
бо чи ж будуть вони кричати, як би їх стирав?
- 25
- А хиба ж я не плакав над тим, хто горював;
чи ж не смутилось серце моє над бідними?
- 26
- А тим часом, коли дожидав добра, прийшло на мене лихо;
коли сподївався сьвітла, тьма мене окрила.
- 27
- Нутро моє кипить і не перестає;
днї печальні прийшли на мене.
- 28
- Я почорнїлий ходжу, та не від сонця;
серед громади стаю і кричу.
- 29
- Я братом шакалам зробивсь, струсям товаришем стався.
- 30
- Кожа вчорнїла моя, костї обгоріли від жару.
- 31
- І цитра моя голосить, і сопілка ридає.
|