- 1
- Як же ті три мужі вже не відказували Йовові, тим що він себе мав за праведного,
- 2
- Тодї запалав гнївом Еліуй Барахиїленко, з Бузу, з роду Рамового;
а запалав гнїв його на Йова за те, що виправдував себе більш, анїж Бога;
- 3
- А на трьох другів його досадував за те, що не знайшли влучної відповідї, а тільки винуватили Йова.
- 4
- Еліуй же ждав, покіль Йов говорив, бо ті були старші його віком.
- 5
- Як же побачив Еліуй, що уста тих трьох мужів не вміли більш відказувати, то й запалав гнївом.
- 6
- От і озвавсь Еліуй Барахиїленко з Бузу так: Я молодий, а ви вже старцї: я боявсь висказувати мою думку.
- 7
- Я собі думав: Нехай говорять днї, і многі лїта навчають мудростї.
- 8
- Але дух у чоловіцї та вдохновеннє від Вседержителя дають йому розум.
- 9
- Не самі ж тільки многолїтні розумні, та й не самі старцї знають правду.
- 10
- От чому я говорю.
Тим то вислухайте мене, виповім і я те, що знаю.
- 11
- Ось, я вижидав, що ви казати мете, - вслуховавсь у ваші розсуджування, докіль ви придумували, що б сказати.
- 12
- Пильно дивився на вас, та ось нї один із вас не спромігся доказати провину Йову, ба вже й перестали відповідати на слова його.
- 13
- Не говоріте: ми знайшли мудрість у йому, й хиба Бог опрокине його, а не чоловік.
- 14
- От же, коли б він обертав слова свої до мене, я б не по вашому вмів на його річ відказати.
- 15
- Полякались, мовчять, перестали говорити.
- 16
- А коли я жду, а вони не говорять, з'упинились і вже не відказують,
- 17
- То я відкажу й виявлю мою думку.
- 18
- Повен я слова, й дух мій в менї розпирає мене.
- 19
- Справдї, нутро моє, як молоде вино в зачиненій посудинї: воно готове розпукнутись, неначе міх новий.
- 20
- Виговорюсь;
стане менї легче;
відчиню уста мої й відкажу.
- 21
- Не дивити мусь на лице чоловіка й нїякому чоловікові лестити не буду,
- 22
- Лестити бо я не вмію, нехай би й зараз убив мене Творець мій!
|