1
І провадив Еліуй річ дальше й говорив:
2
Зажди ще трохи;
я покажу тобі, що маю ще дещо про Бога сказати.
3
Почну розслїди мої здалека й стану в оборонї справедливостї Творця мого.
4
Льжи бо певно нема в слові мойму;
явлюсь тобі в повнотї знання мого.
5
Знай, Бог могучий, однакже не гордить сильним, що кріпкий серцем.
6
Але він і не піддержує безбожників і дає придавленим, що їм належить.
7
Не одвертає очей він од людей правих, і на все саджає їх поруч із царями на престолї й приводить до поваги.
8
Як же инші в кайданах і звязані повороззєм нужди -
9
Він їх дїла їм покаже й гріхи їх превеликі;
10
Та відтулює їм ухо, щоб розуміли, й велить завернутись од їх ледачих учинків.
11
І, як послухають та стануть йому служити, то й провожати муть днї свої в щастї, і лїта свої в радощах;
12
Як же не послухають, - згинуть од (Божого) стрілу й визівнуть духа в слїпотї своїй.
13
Лукаві же - вони зрушують серцем своїм гнїв (Божий);
вони й не кличуть до його, коли закує їх в кайдани;
14
Тим і мруть вони в молодощах, а життє їх із блудниками.
15
Бідного ж він рятує з біди його, і в тїснотї відтулює ухо його*.
16
Викликав би й тебе він з тїсноти на місце просторе, де нема притиску, й на столї твойму страва повна була б товщі.
17
Да в тебе повно розсудів безбожних, а суд і присуд - укупі.
18
О, нехай не вдарить тебе гнїв Божий карою!
І найбільший викуп не спас би тебе.
19
Чи ж дасть бо він яку цїну твому багацтву?
Нї, - анї золотові, анї нїякому скарбові.
20
О, не бажай тієї ночі, коли й народи з своїх місць зникають!
21
Остерегайсь, не нахиляйсь до безбожностї, яку ти волїєш, нїж тихо страдати.
22
Глянь, Бог у силї величен, і де такий, як він, законодавець?
23
Хто йому вкаже дорогу його;
хто скаже: Ти чиниш несправедливість?
24
Памятай на те, щоб його дїла хвалити, що їх люде видять.
25
Всї бо люде можуть їх бачити;
чоловік може їх і надалеки постерігати.
26
Ось, Бог великий й годї нам його поняти;
лїт його нам не злїчити.
27
Краплями збірає він води, а вони силою виливаються дощем;
28
Ринуть вони із хмар, і густо лиються на людей.
29
А хто може зміркувати, як за далеко облаки сягають, або тріск у шатрі його?
30
А ось, він обливає його сьвітлом своїм і покриває дно моря.
31
Звідси судить він народи, звідси дає багату поживу.
32
В жменях держить блискавицю й приказує їй, кого вдарити.
33
Грім дає знати про неї, та й скот відчуває, що дїєсь.