- 1
- А від сього тремтить серце в менї й зрушилось із місця свого.
- 2
- Слухайте, слухайте грому;
се голос, що виходить із уст його.
- 3
- Попід усїм небом реве він, блиск його - на всю землю.
- 4
- Ззаду його гуде голос;
грімить він голосом величі своєї й не з'упиняє його, коли голос його почуто.
- 5
- Гласом своїм грімить Бог предивно, творить дїла великі, нам недослїдимі.
- 6
- Він каже снїгові: Окрий землю!
Ливень і дощ в його волї.
- 7
- Людям печатає руки**, щоб усї взнали дїло його.
- 8
- Зьвір утїкає в свій сховок і держиться в своїх леговищах.
- 9
- Буря приходить з полудня, з півночі ж - студень.
- 10
- Від подиху Божого стає лід, і поверхність води стинається.
- 11
- Вогкостю наповняє він хмяри, а облаки сиплють сьвітло його,
- 12
- І пускаються вони в напрямі намірів його, щоб виконати те, що він приказує їм, на поверхнї заселеної землї,
- 13
- Він велить їм ійти або на скараннє, або на благословеннє, або на помилуваннє.
- 14
- Слухай же сього, Йове;
стій і роздумуй чудні дїла Божі.
- 15
- Знаєш же, як він послугуєсь ними, та як із хмари сьвітло викликає?
- 16
- Розумієш же рівновагу хмар, се чудне дїло (Бога) найзвершеннїйшого в знаннї?
- 17
- Як нагрівається одїж твоя, коли він спокійно дихне від полудня?
- 18
- Або може то ти напинав з ним небеса, тверді, як дзеркало лите?
- 19
- Навчи нас, що сказати йому?
Ми бо в тій темряві нїчого поняти не можем.
- 20
- Чи буде йому звіщено, що я говорю?
Хиба ж сказав хто, що сказане доходить до його?
- 21
- Тепер не видко ясного сьвітла зпоза хмар, але повіє вітер, і проясниться.
- 22
- Сьвітла погода приходить із півночі, а кругом Бога страшна величність.
- 23
- Вседержитель!
Ми розумом дослїдити не можем його.
Він великий силою, судом і повнотою правосуду.
Він же нїкого й не пригнїтає.
- 24
- То нехай впокоряються перед ним люде, й нехай дрожать перед ним усї, що в серцї мають себе за мудрих!
|