1
Знаєш ти годину, коли козам на скелях котитись, і чи постеріг коли, як сугачки (ланї) роджають?
2
Чи ти лїчиш місяцї, що ходять вони вагітними?
чи знаєш час породу їх?
3
Вони корчаться, роджаючи дїти свої, викидаючи плод свій;
4
Дїти їх приходять борзо до сили, ростуть у полі, відходять і не вертають до них.
5
Хто пустив дикого осла на волю й хто розвязав пута йому?
6
Се ж я назначив степ на пробуток і солонцї на прожиток йому.
7
Сьміх - йому товпи міські, й не чує крику погонича,
8
По горах шукає собі паші і вганяє за всякою зеленню.
9
А однорог, чи схоче він служити тобі, та й чи ж заночує він при яслах у тебе?
10
Чи міг би ти однорога привязати шнуром до борони, й чи буде він ріллю поза тобою волочити?
11
Чи ти спустишся на його, тим що в його велика сила, й полишиш на його роботу твою?
12
Чи можеш сподїватись, що він посїв тобі верне, й звезе на тік у тебе?
13
Чи то ти дав красні пера павові, й піррє та пух струсеві?
14
Він покидає яйця свої на землї й вигріває їх у пісцї,
15
Та й забуває, що нога може роздавити їх або дикий зьвір розтоптати;
16
До дїтей своїх він жорстокий, мов би се не його дїти, й байдуже йому, що труд його* буде даремний;
17
Бо Бог не дав йому розуму й не вдїлив глузду;
18
(Тільки втїкаючи) коли підніме крила, - сьміх йому кінь і їздець його.
19
Хиба то ти дав коневі силу й прикрасив шию його гривою?
20
Чи можеш його спудити, неначе сарану?
Хропіт ноздер його будить страх;
21
Риє він копитом землю й радїє своєю силою;
виступає зустріч зброї;
22
З небезпеки він (в бою) сьміється, не подасться й перед мечем, на бік не одвернесь.
23
Сагайдак над ним гуркоче, спис блищить і дарда;
24
Палає, яриться, наче їсть землю й не встоїть при голосї труби;
25
Голос труби він ржаннєм витає: гу!
гу!
надалеки чує битву, грімкий голос отамання й галас.
26
Чи се твоєю мудростю яструб лїтає й на полуднє крила направляє?
27
Чи се ти звелїв орлові високо лїтати й гнїздо собі на висотї звивати?
28
Він живе на скелї й ночує на верхах зубчастих, на місцях неприступних;
29
Звідти висмотрює він собі їжу;
очи його видять далеко;
30
Орлята його пють кров, і де труп, там і він.
31
І говорив Господь дальше й сказав до Йова:
32
Чи буде той, хто перечиться з Вседержителем, ще вчити?
Хто дорікає Богові, нехай же й відповідає йому!
33
І відказав Йов Господеві й промовив:
34
Ось я нужденний;
що можу я відказати тобі?
Я кладу руку мою на уста собі.
35
Раз я говорив - та тепер говорити не стану;
- навіть два рази, та більш не буду.