- 1
- І відказав Елифаз із Теману й промовив:
- 2
- Як ми стребуємо заговорити до тебе, - чи не буде се тобі прикро?
Да хто слово може зупинити?
- 3
- Отсе ти не одного навчав, і знемагаючі руки піддержував;
- 4
- Хто спотикавсь, того підкріпляли слова твої, і хистким колїнам ти додавав сили.
- 5
- Тепер же дійшло до тебе, а ти знемочнїв;
дотикнуло тебе, та вже й упав духом.
- 6
- Чи ж богобоязність твоя не повинна бути твоєю надїєю, а невинність доріг твоїх - упованнєм твоїм?
- 7
- Згадай же сам, хто погибав безвинний, і праведних коли викоренювано?
- 8
- Я сам бачив, що хто в безбожностї орав і сїяв лихо, той сам його й пожинав.
- 9
- Такі від подуву Божого погибають, а від духа гнїву його зникають.
- 10
- Рев лева й голос рикаючого вмовкає, і зуби в левчуків кришаться;
- 11
- Могутний лев гине без добичі, й щенята левицї розбігаються.
- 12
- І надійшло до мене зтиха слово (Боже), й я почув його ледь-неледь ухом.
- 13
- Серед розгадування над ночними привидами, коли сон на людей находить,
- 14
- Я задрожав і затремтїв у страсї, і всї кістки в мене затрусились;
- 15
- І перейшов дух понад мене, й волоссє стало в мене диба.
- 16
- І став хтось - не бачив я лиця його, - тільки тїнь перед очима в мене;
тихий повів - і я чую голос:
- 17
- Чи ж чоловік праведнїйший від Бога?
й людина чистійша за Творця свого?
- 18
- Та ж ось він і слугам своїм не йме віри, і в ангелів своїх знаходить хиби;
- 19
- А скільки ж більш у тих, що живуть у глиняних хатинах, що основи їх у поросї, й вони борше, як міль, зникають.
- 20
- Між ранком і вечером вони розпадаються, й не доглянеш, як без слїду зникнуть.
- 21
- А чи ж із ними, не пропадають і почестї їх?
Вони вмирають, не дійшовши до мудростї.
|