1
І відказав Елифаз із Теману й промовив:
2
Як ми стребуємо заговорити до тебе, - чи не буде се тобі прикро?
Да хто слово може зупинити?
3
Отсе ти не одного навчав, і знемагаючі руки піддержував;
4
Хто спотикавсь, того підкріпляли слова твої, і хистким колїнам ти додавав сили.
5
Тепер же дійшло до тебе, а ти знемочнїв;
дотикнуло тебе, та вже й упав духом.
6
Чи ж богобоязність твоя не повинна бути твоєю надїєю, а невинність доріг твоїх - упованнєм твоїм?
7
Згадай же сам, хто погибав безвинний, і праведних коли викоренювано?
8
Я сам бачив, що хто в безбожностї орав і сїяв лихо, той сам його й пожинав.
9
Такі від подуву Божого погибають, а від духа гнїву його зникають.
10
Рев лева й голос рикаючого вмовкає, і зуби в левчуків кришаться;
11
Могутний лев гине без добичі, й щенята левицї розбігаються.
12
І надійшло до мене зтиха слово (Боже), й я почув його ледь-неледь ухом.
13
Серед розгадування над ночними привидами, коли сон на людей находить,
14
Я задрожав і затремтїв у страсї, і всї кістки в мене затрусились;
15
І перейшов дух понад мене, й волоссє стало в мене диба.
16
І став хтось - не бачив я лиця його, - тільки тїнь перед очима в мене;
тихий повів - і я чую голос:
17
Чи ж чоловік праведнїйший від Бога?
й людина чистійша за Творця свого?
18
Та ж ось він і слугам своїм не йме віри, і в ангелів своїх знаходить хиби;
19
А скільки ж більш у тих, що живуть у глиняних хатинах, що основи їх у поросї, й вони борше, як міль, зникають.
20
Між ранком і вечером вони розпадаються, й не доглянеш, як без слїду зникнуть.
21
А чи ж із ними, не пропадають і почестї їх?
Вони вмирають, не дійшовши до мудростї.