1
Марна се була б надїя, (його спіймати);
тільки спогляне на тебе, так і помертвієш.
2
Нема такого відважного, хто б посьмів непокоїти його, (хиба тільки я, бо) хто може остоятись перед лицем моїм?
3
Хто менї що дав уперед, щоб я мав віддавати йому?
все що є скрізь під небом, все воно моє!
4
Не замовчу й про члени його, про силу й красну будову його!
5
Хто зможе зняти верхню одежу з його, або хто наближиться до подвійних челюстий його?
6
Хто ворота в його в пелцї відчинив би?
Круг зубів його - страх-трепет, кругом зубів його страх!
7
Крепкі щити (тїло) його - се красота: вони сковані до купи лускою, неначе печаткою твердою;
8
Одна до одної прилягає так тїсно, що не пройде й воздух проміж них;
9
Одна на другій лежить щільно, щеплені й не розлїплюються.
10
Чхне він - аж заблисне, а очі в його, мов війки в ранньої зорі;
11
З пельки в його виходять, неначе поломє, вискакують огняні искри.
12
З ніздер дим димить, як із кипячого горшка або казана.
13
Подихом він роздуває (мов) у кузнї вуголь, а з пащі в його виходить поломє.
14
Сила ж в його в шиї, а вперід його страх.
15
Все мясне в його тїлї, мов злите з собою твердо, (від нїчого) не дрогне.
16
Серце в його тверде, наче камінь, збите в купу, мов спід у жорнах.
17
Як метнеться він, невміраки в страсї, зомлївають із переляку.
18
Меч, що вдарить його, одскочить, не вдїє нїчо нї спис, нї стріли нї панцир.
19
Залїзо йому - солома, мідь - трюхле дерево.
20
Дочка (стріла) лука не оберне його до втечі, а каміннє з пращі - се йому полова.
21
Друк - у його бадиллє, а як свисне дарда, він осьміхнеться.
22
Каменюки під ним гострі, а він лежить на зуб'ї в грязї.
23
Глибиня кипить під ним, мов у казанї, а вода морська - неначе кипуче мастило.
24
За собою стежку сьвітлуводї) зоставляє;
глибінь (від піни), як би посивіла.
25
Рівнї він на землї не має;
він сотворений, щоби не боятись.
26
Згорда вниз на все високе він позирає;
усїм гордим він гордує й над ним царює.