- 1
- Марна се була б надїя, (його спіймати);
тільки спогляне на тебе, так і помертвієш.
- 2
- Нема такого відважного, хто б посьмів непокоїти його, (хиба тільки я, бо) хто може остоятись перед лицем моїм?
- 3
- Хто менї що дав уперед, щоб я мав віддавати йому?
все що є скрізь під небом, все воно моє!
- 4
- Не замовчу й про члени його, про силу й красну будову його!
- 5
- Хто зможе зняти верхню одежу з його, або хто наближиться до подвійних челюстий його?
- 6
- Хто ворота в його в пелцї відчинив би?
Круг зубів його - страх-трепет, кругом зубів його страх!
- 7
- Крепкі щити (тїло) його - се красота: вони сковані до купи лускою, неначе печаткою твердою;
- 8
- Одна до одної прилягає так тїсно, що не пройде й воздух проміж них;
- 9
- Одна на другій лежить щільно, щеплені й не розлїплюються.
- 10
- Чхне він - аж заблисне, а очі в його, мов війки в ранньої зорі;
- 11
- З пельки в його виходять, неначе поломє, вискакують огняні искри.
- 12
- З ніздер дим димить, як із кипячого горшка або казана.
- 13
- Подихом він роздуває (мов) у кузнї вуголь, а з пащі в його виходить поломє.
- 14
- Сила ж в його в шиї, а вперід його страх.
- 15
- Все мясне в його тїлї, мов злите з собою твердо, (від нїчого) не дрогне.
- 16
- Серце в його тверде, наче камінь, збите в купу, мов спід у жорнах.
- 17
- Як метнеться він, невміраки в страсї, зомлївають із переляку.
- 18
- Меч, що вдарить його, одскочить, не вдїє нїчо нї спис, нї стріли нї панцир.
- 19
- Залїзо йому - солома, мідь - трюхле дерево.
- 20
- Дочка (стріла) лука не оберне його до втечі, а каміннє з пращі - се йому полова.
- 21
- Друк - у його бадиллє, а як свисне дарда, він осьміхнеться.
- 22
- Каменюки під ним гострі, а він лежить на зуб'ї в грязї.
- 23
- Глибиня кипить під ним, мов у казанї, а вода морська - неначе кипуче мастило.
- 24
- За собою стежку сьвітлу (в водї) зоставляє;
глибінь (від піни), як би посивіла.
- 25
- Рівнї він на землї не має;
він сотворений, щоби не боятись.
- 26
- Згорда вниз на все високе він позирає;
усїм гордим він гордує й над ним царює.
|