1
Клич же, коли є хто, щоб на твій клик озвався.
Та й до кого ти з між сьвятих обернешся?
2
О, так, безумного завзяттє вбиває, а нерозважливого погубляє досада.
3
Я бачив, як дурний закоренявся, та й зараз віщував проклін домівцї його:
4
Дїти його далекі від щастя, бити муть їх у воротях (на судї), і не буде їм оборонника.
5
Збори жнив його неситі поїдять, ба й зміж терня заберуть їх, а зажерливцї поглотять майно його.
6
Так, біда не зпід землї береться, й не на ниві родиться недоля.
7
Нї, людина родиться на муку, як іскорки, щоб їм летїти вгору.
8
Я б обернувсь до Бога, передав би справу мою Богові,
9
Що творить дїла великі й недослїдимі, чудні й без лїку,
10
Дає дощі землї й води на поля;
11
Принижених у гору підіймає, а засмученим дає дознати щастя.
12
Він розбиває задуми підступних, і руки їх не доводять до кінця те, що почали.
13
Премудрих ловить він їх лукавством, і рада хитрих не вдається:
14
У день вони мов в темряві блукають, а в полуднї полапки, мов ніччю, шукають.
15
Він рятує бідного од меча уст їх і від руки потужного;
16
І так є нещасливому надїя, а неправда затулює уста свої.
17
Блаженний той, кого Господь карає, тим не цурайсь Господнього навчання!
18
Поранить він, та сам перевяже рану;
ударить він, та його ж руки й гоять.
19
В шестьох бідах тебе він порятує, та й в сьомій не доторкнесь тебе лихо.
20
У голодї спасе тебе од смертї, а на війнї - од мечового вдару.
21
Сховаєшся від бича (лихого) язика, й не злякаєшся спустошення, коли воно прийде.
22
Із спустошення й голоду будеш сьміятись, і зьвірів земних не будеш лякатись.
23
Бо в змові з каміннєм у полі будеш, і з польовим зьвіррєм (наче) в договорі.
24
І взнаєш, що намет твій безпечен, а оглядаючи домівку твою, ти не согрішиш*.
25
І побачиш, що потомство твоє многолїчне, й пагонцїв твоїх, як трави на землї.
26
Увійдеш у гріб, достиглий (віком), як укладаються снопи пшеничні у свій час.
27
От чого ми дознались;
та й так воно й є;
вислухай се й затямуй собі!