1
І відповів Йов і сказав:
2
Правда!
я знаю, що так;
але як оправдаєсь чоловік перед Богом?
3
А хоч би схотїв стати з ним на прю, то з тисячі й на одно не з'умів би одказати.
4
Він серцем премудрий і великий силою;
хто проти його вставав та й бував з'упокоєн?
5
Він переносить гори й не пізнають їх;
він перевертає їх в гнїву свойму;
6
Він рушає землю з її місця, і стовпи її колихаються;
7
Скаже сонцеві, - і не зійде, й на звізди печать покладає.
8
Він самий напинає небеса й ходить по валах морських.
9
Він і Ведмедя саздав, Орийон і Плеяди, й зорі cкриті на полуднї;
10
Творить великі дива, недовідні, безлїчні.
11
Ось, він перейде попри мене, й не побачу його;
промайне, й не замічу його.
12
Візьме, та хто заборонить йому?
Хто скаже йому: що се ти робиш?
13
Коли Бог не одверне гнїву свого, впадуть перед ним володарі горді;
14
Як же менї відказувати йому та прибірати слова проти його?
15
Хоч би я й прав був, озиватись не буду, а вмоляти му суддю мого.
16
Як би я покликнув, а він відповів менї, то я не поняв би віри, що мій голос вислухав той,
17
Що в хуртовинї мене поражає, й без вини мої рани намножує,
18
Та не дає менї спокійно й відотхнути, а без міри годує мене горем.
19
Коли питати про силу, то він один могучий;
коли же про суд, та хто зведе мене з ним?
20
Буду я оправдуватись, то самі мої уста обвинуватять мене;
як я безвинний, то він вину в менї знайде.
21
Так!
я не винен;
байдуже менї жити;
нїзащо менї життє.
22
Все одно;
тим то й сказав я, що він (як схоче) губить безвинного й беззаконного.
23
Як того вбиває одразу бичем, то з муки невинних сміється.
24
Земля оддана в руки безбожникам;
він слїпить очі суддям її.
А коли не він, то хто ж инший?
25
Днї мої хутші од гонця, - мчаться, не бачивши долї;
26
Мчаться, мов човни легкі, мов орел, що кидаєсь на здобич.
27
Як я скажу собі: забуду жалощі мої, виясню мій хмурий вид, підбодрю моє серце,
28
То знов муки мої лякають мене, знаю бо, що не признаєш мене безвинним;
29
А скоро я винуватий, так чого надармо й силкуватись?
30
Хоч би я й снїгом обмивсь і найчистїйше очистив руки мої,
31
То й тодї ти трутиш мене в багно, та й одежа моя буде мною гидитись.
32
Він бо не людина, як я, щоб я міг одповідати йому й йти вкупі з ним на суд!
33
І проміж нас нїякий посередник не стане, щоб положив руку на нас обох.
34
Нехай же відверне він від мене бича свого, й страх його нехай не лякає мене, -
35
А тодї я говорити му й не збоюсь його, бо я сам собою не такий.