- 1
- І надійшло слово Господнє до Йони Аматієнка, таке:
- 2
- Устань, подайсь у Ниневію, в город великий, і проповідуй проти його, бо ледарства його дойшли до мене.
- 3
- Йона ж устав, щоб утїкати від Господа в Тарсис, і, дойшовши до Яфи, знайшов корабель, що йшов у Тарсис, заплатив гроші за переправу, й вступив на нього, щоб на ньому одплисти в Тарсис перед лицем Господнїм.
- 4
- Господь же послав на море велику бурю, і постала на морі лиха хуртовина, так що караблеві приходилось розбитись.
- 5
- І полякались моряки, й почали взивати кожен до свого бога.
І викидали в море склад із корабля, щоб його полегчити; Йона ж зійшов у середину на дно, лїг та й заснув твердим сном.
- 6
- І прийшов до його керманич корабельний та й каже: Як тобі спати?
вставай, покликни до твого Бога; може сей Бог зглянеться на нас, і ми не погинемо.
- 7
- І говорили вони один одному: Ось, киньмо лишень жереб, щоб довідатись, за чию провину сталась нам ся пригода.
Як же кинули вони жереб, упав він на Йону.
- 8
- І кажуть вони йому: Скажи же нам, за яку провину сталась нам ся пригода?
Яке твоє дїло й звідки ти йдеш? де твій край, і з якого ти народу?
- 9
- І відказав їм: Я Єврей і почитаю Господа, Бога небесного, що сотворив море й увесь суходіл.
- 10
- І полякались вельми люде й сказали йому: Що се ти зробив?
бо довідались, що він утїкав од Господа, він бо їм признався.
- 11
- Питають його тодї: Що нам з тобою почати, щоб море втихло про нас?
бо море не переставало яритись.
- 12
- Тодї він сказав їм: Возьміте мене та й вкиньте мене в море;
тодї воно втихне про вас; я бо добре знаю, що ся страшенна хуртовина прийшла на вас через мене.
- 13
- Але ті люде силкувалися добитись до берега, та се їм не вдалось, бо море не переставало яритись проти них.
- 14
- Тодї покликнули вони до Господа й мовляли: Просимо тебе, Господи!
не дай нам згинути за життє сього чоловіка, й не винуй нас, наче б ми безвинну кров пролили; ти бо, Господи, вчинив, що тобі сподобалось.
- 15
- Тодї взяли вони Йону та й вкинули в море;
і перестало море яритись.
- 16
- І полякались ті люде вельми перед Господом, принесли Господеві жертву й обреклись обітами.
|