1
Як же дочувсь Адониседек, царь Ерусалимський, що Йозуа опанував Гай і кинув на його проклін та що він так учинив із Гаєм і царем його, як учинив з Ерихоном та царем його, а відтак що осадники Габатона вчинили примирря з Ізраїлем і зостались між ними живі,
2
Тодї налякався він вельми, бо Габатон був город великий, як звичайно місто царське, а й більше нїж Гай, і всї городяне його були хоробрі.
3
То ж послав Адониседек, царь Ерусалимський, до Гогама, царя Гебронського, і до Фирама, царя Ярмутського, і до Яфія, царя Лахиського, і до Дебира, царя Еглонського, і повелїв їм сказати:
4
Прибувайте до мене та підпоможіте мене, щоб нам побити Габаонїїв, бо вони вчинили примирря з Йозейом й Ізрайлитянами.
5
Тодї скупились докупи пять царів Аморійських: царь Ерусалимський, царь Гебронський, царь Ярмутський, царь Лахиський, царь Еглонський, з усїм їх військом, і прибули вони і всї потуги їх, та й облягли Габаон та й почали бити на його.
6
І послали осадники Габаонські посли до Йозуя в табір у Галгал і повелїли сказати йому: Не покидай рабів твоїх у лихій годинї.
Прибувай до нас хутко на підмогу, та й рятуй нас: бо всї царі Аморійські, що живуть по горах, поскуплювались проти нас.
7
От і двинув Йозуа із Галгала з усією боєвою потугою своєю і з усїма хоробрими.
8
І рече тодї Господь Йозейові: Не лякайсь їх: бо я подам їх тобі на поталу;
не встоїть нїхто з них перед тобою.
9
І Йозуа наступив на них несподївано, йшов бо з Галгала всю ніч.
10
І привів Господь їх у безлад перед Ізрайлитянами, і сї побили їх великим побоєм під Габаоном, і вганяли за ними по дорозї, що йде в гору до Беторона, і побивали їх в утеках аж до Азека й Македа.
11
Як же вони втекали перед Ізраїлем та спускались від Беторона, тодї Господь спустив на них з небес страшенний град мов каміннє аж до Азека, і повбивав їх;
більш було тих, що згинуло від камяного гряду, нїж тих, що мечем повбивали Ізрайлитяне.
12
Тодї покликнув Йозуа до Господа, як подав Господь Аморіїв на поталу Ізраїлеві, і промовив перед Ізраїлем: Сонце, стій над Габаоном;
місяцю, над Аялоном!
13
І зупинилось тодї сонце, і не йшов по небу місяць, докіль Божий люд помстився над своїми ворогами!
Чи ж не стоїть се написане в книзї Праведного: Зупинилось сонце посеред неба і не квапилось воно сїдати мало не цїлий день!
14
І не було такого дня, як оний, нї перше, нї навпослї, щоб Господь слухав чийого б нї було голосу: сам бо Господь воював за Ізраїля.
15
І вернувсь Йозей і ввесь Ізраїль із ним до табору в Галгал.
16
Пять же царів тих повтїкали та й поховались у печері під Македою.
17
І сказано Йозейові: Пять царів седять сховавшись у печері під Македою.
18
І повелїв Йозей: Котїте величезні каменї до челюстей печери та поставте скілька чоловіка коло неї стерегти їх.
19
Самі ж не гайтесь, а вганяйте за вашими ворогами і побивайте їх заднїх людей;
не давайте їм увійти в їх міста, бо Господь, Бог наш, подав їх вам у руки ваші.
20
Як же докінчав Йозуа та сини Ізраїлеві побивати їх страшенним боєм, так що вони мало не всї вигинули, а хто зоставсь од них, ті повтекали в утверджені міста,
21
Тодї ввесь люд вернувсь веселий до табору до Ісуса під Македою, і нїхто вже не важивсь бовкнути против Ізраїля.
22
Звелїв тодї Йозуа: Відчинїте челюстї в печері та виведїть тих пять царів з печери.
23
І вчинили так, і привели до нього тих пятьох царів із печери: царя Ерусалимського, царя Гебронського, царя Ярмутського, царя Лахиського і царя Еглонського.
24
Як же приведено тих царів до Йозея, поскликав Йозей усїх мужів громадських Ізраїля, і сказав старшинї військового люду, що ходили з ним у поход: Приступіте й постаньте ногами вашими на гамалики (шиї) сим царям.
І приступили вони, та й постали ногами своїми на гамалики їм.
25
І рече до них Йозуа: Не лякайтесь і не бійтеся, бувайте кріпкі й мужні, бо так чинити ме Господь з усїма ворогами вашими, що з ними воювати мете.
26
І звелїв потім Йозуа повбивати їх і повішати на пятьох шибеницях;
і висїли вони на шибеницях аж до вечора.
27
А як сїдало сонце, повелїв Ісус поздіймати їх із шибениць;
і поздіймано їх і повкидано тодї в печеру, де вони поховались були, і поприкочувано великі каменї до челюсти печери, де вони лежать і по сей день.
28
А город Македу опанував Йозуа того ж дня, завоював в крівавому бою і положив на його царя прокляттє і на місто і на всїх, що були в городї, не давши оцїлїти нїкому;
а з царем Македським поступив так само, як із царем Ерихонським.
29
Тодї двинув Йозуа від Македи з усїм Ізраїлем на Либну і воював з Либенськими осадниками.
30
І подав Господь се місто з його царем на поталу Ізраїлеві, і звоювали вони його в крівавому бою, та й побили всїх людей не давши утекти нїкому, а з царем його росправились вони так, як росправились із царем Ерихонським.
31
Тодї двинув Ісус і ввесь Ізраїль із ним від Либни, на Лахис, облїг його та й почав на нього бити.
32
І подав Господь Лахис на поталу Ізраїлеві, і опанували вони його на другий день, і звоювали його в крівавому бою, і побили всїх людей, що там були, так само як учинили з Лахисом.
33
Тодї прийшов Горам, царь Газерський, на підмогу Лахисові;
та Йозуа побив і його й військо його, так що не втїк із них нїхто.
34
Тодї двинув Йозуа з усїм Ізраїлем від Лахиса на Еглон, і облягли вони його та й почали бити на нього.
35
І опанували його того ж дня, та й звоювали його, і на все живуче, що було там, кинув він того дня проклін так само, як росправивсь із Лахисом.
36
Тодї пійшов Йозей з усїм Ізраїлем від Еглона на Геброн, та й роспочав бити на нього,
37
І зайняли вони його, та й звоювали мечем, і вбили царя його, і побили всїх осадників навкруги по їх займищах, так що нїхто не втїк, як се росправився він із Еглоном.
І роспростер на його він і на всїх людей, що там були, проклін.
38
Звідсї повернувсь Йозуа з усїм Ізраїлем проти Дебира, та й почав бити на нього.
39
І підгорнув його під свою силу вкупі з його царем і займищами навкруги, і побив їх і кинув проклін на всїх людей, так що не втїк нїхто;
як росправивсь із Геброном, так само росправивсь і з Дебиром, і з царем його, як він росправивсь з Либною й царем її.
40
Сим робом звоював Йозей всю землю нагірню і полуденню й поділля й підгірря, і всї їх царі;
так що нїхто не втїк, і на все живе розтягнув проклін, як повелїв Господь, Бог Ізраїльський;
41
І звоював Ісус всїх, що жили від Кадес-Барне до Гази і всю Гозен землю до Габаону.
42
І опанував Йозуа всїх царів їх одним походом, бо Господь, Бог Ізрайлїв, воював за Ізраїля.
43
А відтак вернувсь Ісус з усїм Ізраїлем до табору в Галгал.