1
Йозуа же Нуненко послав із Ситтима два чоловіки на розглядини потай миру та й наказав: Ідїть огледїте країну до Ерихона.
І пійшли вони тай зайшли в хату до блудницї, на імя Рагаба, та й полягали там спати.
2
І донесено цареві Ерихонському: Прийшли сьогоднї в ночі якісь люде з Ізрайлитян на розглядини в землю.
3
І послав цар Ерихонський до Рагаби з наказом: Видай людей, що прийшли до тебе тай увійшли до тебе в хату, бо вони прийшли розгледїти всю країну.
4
Молодиця ж узяла обох чоловіків і сховала їх, та й каже тодї: Се так, приходило до мене двох, та я не знала, звідкі вони;
5
А як засовувано ввечорі потемки двері, так вони й пійшли собі.
Куди сї люде пійшли, не знаю;
однакже наздоганяйте їх швидко, так певно наздоженете!
6
Вона ж одвела їх на крівлю хати, та й сховала в снопах льону, що складено було в неї на горищі.
7
Люде ж ті вганяли за ними по дорозї до Йорданї, до броду, а міські ворота замкнено, скоро повиходили люде, що за ними гнались.
8
Перше ж нїж повкладались ті спати, прийшла вона до них на горище,
9
Та й каже їм: Я добре знаю, що Господь надїлив сю землю вам, бо на нас напав страх перед вами і всї осадники сієї землї помлїли перед вами;
10
Бо ми чували про те, як Господь висушив воду в Червоному морі перед вами, як ійшли ви з Египту, і що ви вчинили обом царям Аморійським, що були по тім боцї Йорданї, Сигонові та Огові, що ви їх вигубили;
11
Як же ми про те перечули, так серця повдавались у тугу і в кожного зомлїло серце перед вами;
бо Господь, Бог ваш, се Бог на небі вгорі і на землї внизу.
12
Тим же то забожітесь менї Господом, що за мою добрість до вас і ви покажете добрість домові отця мого тай дайте менї вірний знак,
13
Що ви батька мого й матїр мою, братів моїх і сестер моїх, тай усе домовництво їх зоставите живими, і нас обороните від смертї.
14
І відказали їй чоловіки: Наші душі позакладуємо за ваші душі, коли не зрадите нас у нашій справі;
і як оддасть нам Господь сю землю, ми до тебе обернемось із добрістю й щиростю
15
Тодї вона поспускала їх вікном по мотузові додолу: бо хата її була при міському мурі, і жила вона коло муру.
16
І мовляла вона їм: Берітесь у гори, ато погоня наткнеться на вас;
загайтесь там ховаючись три днї, покіль погоня вернеться, а там уже пійдете своєю дорогою.
17
І відказали їй чоловіки: Ми ж додержимо божби, що примусила нас побожитись.
18
Як же увійдемо в'цю землю, мусиш тодї привязати червону мотузку тут до вікна, що спустила нас додолу, та поприводь у хату до себе твого батька, і твою матїр і твої брати і всю родину вашу.
19
Хто тодї вийде за твої ворота на улицю, кров його буде на його голові, а ми будемо безвинні.
Усї ж ті, що будуть із тобою тут, за них ми одвічати мем, коли б хто приторкнувсь до них.
20
Коли ж ти зрадиш нас у 'цїй нашій справі, ми будемо свобідні від сієї нашої божби, що мусїли побожитись тобі.
21
Вона ж їм каже: Нехай станеться по вашому слову.
Тут відпустила їх, і пійшли вони своєю дорогою, а вона привязала до вікна червону мотузку.
22
І побрались вони в гори та й гаялись там три днї, покіль погоня вернулась.
Погоня ж шукала їх скрізь по дорозї, та не знайшла.
23
Вернулись потім два чоловіки і спустились із гір, а перейшовши Йордань, прийшли до Йозея Нуненка, і оповіли йому про все, що спіткало їх.
24
І промовив Йозей: Подав нам Господь в руки всю землю: бо й усї осадники тієї країни помлїли перед нами.