1
Як же всї царі Аморійські по тім боцї Йорданї на заходї, і всї царі Канаанські, що жили понад морем, почули, що Господь висушив Йорданську воду перед синами Ізрайлевими, докіль вони перейшли, так удались вони в тугу і не стало в них духа проти синів Ізрайлевих.
2
Того часу повелїв Господь Йозейові: Пороби собі камяні ножі, та й почни обрізувати синів Ізрайлевих!
3
І поробив собі Ісус камяні ножі та й пообрізував синів Ізраїля на підгіррі Відрізків.
4
І ось про що Йозуа пообрізував: Усї люде, що вийшли з Египту, скілько було їх мужого полу, увесь військовий люд, повмірали в дорозї на пустинї після того, як вийшли з Египту.
5
Всї ж ті, що вийшли, були обрізані;
усїх же, которі породились у пустинї в дорозї з того часу, як вийшли вони з Египту, не обрізувано;
6
Бо сорок років Ізрайлитяне блукали в пустинї, покіль усї мужі спосібні до війни, що вийшли з Египту, вимерли, тому що не слухали вони слів Господнїх;
а Господь клявсь їм, що не побачать землї, котору з клятьбою обіцяв батькам їх, надїлити їм землю текучу молоком та медом;
7
Та на їх місце поставив сини їх;
сих Йозей й пообрізував;
бо вони були не обрізувані, тим що в дорозї їх не обрізувано.
8
Як же пообрізувано всїх до одного, пробували вони на свойму місцї в таборі, аж покіль повигоювались.
9
І сказав Господь Йозейові: Сьогоднї зняв я з вас сором Египецький.
Тим і проложено прізвище тому місцю Галгал (сьміховище) по сей день.
10
І оставали сини Ізрайлеві в Галгалї, тай сьвяткували паску на чотирнайцятий день місяця ввечорі там на степах Ерихонських.
11
І їли вони на другий день паски неквашений хлїб та пражене зерно із уроджаю тієї землї того ж самого дня.
12
На другий же день перестала падати манна, як вони стали їсти хлїб з уроджаю тамешної землї;
і не було більш манни у синів Ізрайлевих.
Оце ж харчувались вони вже в тім роцї з уроджаю Канаан землї.
13
Як стояв же Йозуа під Ерихоном, зняв він раз очі та й бачить, що стоїть навпроти його чоловік із голим мечем у руцї.
І приступив до нього Ісус та й питає: Чи ти наш, чи з ворогів наших?
14
А той відказав: Нї, я гетьман війська Господнього, і прийшов тепер сюди.
І впав Йозуа на лице своє та й поклонивсь йому;
тодї питає в його: Пане, що ж повелиш ти слузї свойму?
15
Рече тодї гетьман війська Господнього до Йозея: Іззуй обуву твою з ніг твоїх, бо місце, де стоїш, сьвяте.
І вчинив так Йозуа.