1
Та сини Ізрайлеві прогрішились велико, бо взяли з заклятого: Ахан син Хармія, сина Сабдїєвого, сина Зариного, поколїння Юдиного, взяв із заклятого, і запалав гнїв Господень проти синів Ізраїля.
2
Саме тодї послав Йозей людей у Гай поблизу Бет-Авена, на схід сонця від Бетеля, та й наказав їм: Ідїте в ту країну на розглядини.
І пійшли люде на розглядини, та й розгледїли Гай.
3
Вернулись тодї до Йозея та й оповідають йому: Не треба йти туди всїм народом, а нехай би пішло чоловіка зо дві чи зо три тисячі та й підневолять той Гай.
Шкода тобі ввесь люд наш трудити, бо їх там омаль.
4
От і пійшло туди людей тисяч ізо три чоловіка, та вони повтїкали з бою перед Гаянами.
5
І побили з них Гаяне з трийцять і шість чоловіка, вганяли за ними зперед городських ворот аж до Себариму, і били втїкаючих з узгіря;
тодї потаяло у народу серце і взялось водою.
6
Йозуа роздер одежу на собі та й упав ниць перед ковчегом Господнїм, і лежав аж до вечора, він і громадські мужі в Ізраїлї, і посипали собі землею голови.
7
І рече Ісус: Ой Господи Боже: чи на те ж перевів єси людей сих через Йордань, щоб нас подати Аморіям на поталу?
Ой коли б ми були наважились осїстись по тім боцї Йорданї!
8
Тільки ж бо я благаю тебе, Господи, навчи, що маю казати після того, як Ізрайлитяне мусїли втїкати перед своїми ворогами?
9
Як почують про се Канаанїї та й усї осадники землї сієї, так обсядуть нас навкруги, та й викоренять імя наше з землї.
Що ж ти вчиниш тодї про твоє велике імя?
10
Господь же відказав Йозейові: Устань!
Про що се лежиш на твойму лицї?
11
Ізраїль провинив;
переступив мій заповіт, що я заповідав їм, та й присвоїли собі щось із проклятого.
Сим робом учинили вони злодїйство, а й надто ще вкрадене сховали між своїм посудом.
12
От через що не здолїли сини Ізрайлеві встояти перед своїми ворогами, а мусїли перед своїми ворогами навтеки втїкати: бо й сами під прокляттє підпали.
Тим же то не буду я з вами довше аж поти, покіль проклятих не вигубите зміж себе.
13
До дїла!
осьвяти люд і повели: Дбайте про те, щоб на завтра були чисті: бо так сказав Господь, Бог Ізрайлїв: Прокляте у тебе Ізраїлю!
Тим не здолїєш встояти перед ворогами твоїми, докіль не звернеш від себе те, що передане проклонові.
14
Про се ж то завтра рано вранцї нехай приходять сюди поколїння за поколїннєм, і те поколїннє, которе зазначить Господь через жереб, те нехай приступає по племенам, а котре племя вкаже Господь, те нехай приступає родинами;
котору ж родину зазначить Господь, та нехай приступає по одинцю, чоловік за чоловіком.
15
Того ж, котрий піймається на заклятій річі, нехай спалять живцем з усїм його майном: бо переступив заповіт Господень і вчинив погань в Ізраїлї.
16
Оце ж назавтра вранцї повелїв Йозуа приступати поколїннє за поколїннєм, і показалось поколїннє Юдине.
17
Тодї звелїв приступати племенам Юдиним, і зазначено племя Зарине.
Тодї звелїв приступати родинї Зариній, і зазначено родину Сабдїєву.
18
Тодї вже звелїв приступати родинї чоловік за чоловіком, та й зазначено Ахана, сина Хармієвого, сина Сабдїєвого, сина Зариного, із поколїння Юдиного.
19
І сказав тодї Йозей Аханові: Сину мій, ушануй Господа, Бога Ізрайлевого, та й признайся, і скажи менї, що вчинив єси;
не втаюй передо мною нїчого!
20
І відказав Ахан Йозейові і каже: Справдї я провинив проти Господа, Бога Ізрайлевого, те й те вчинив:
21
Побачив я між лупом гарне убраннє Синеарське та дві сотнї секлів срібла та золотий язик вагою в пятьдесять секлів.
Полакомивсь на се, узяв тайкома, і воно в мене закопане в землї в мойму наметї, а срібло під ним насподї.
22
Послав тодї Ісус посланцї, і побігли вони до намету, аж воно так: сховано в наметї в його, а срібло насподї.
23
І взяли вони все те з намету та й принесли до Ісуса і до всїх Ізрайлитян, та й положили перед Господом.
24
Йозей же узяв Ахана Зариненка, срібло, убраннє і золотий прут, і синів його, й дочки, воли його, осли й вівцї і намет його, і все майно його, і попровадили їх і все на Ахор-долину.
25
І промовив тодї Йозуа: Про що довів єси нас до недолї?
Тепер подасть тебе в недолю Господь.
І побили його каміннєм усї Ізрайлитяне, та й попалили побитих, і наметали на них каміннє.
26
І насипано над ним високу могилу камяну, що стоїть там й по сей день.
Господь же обернувся від завзятого гнїва свого.
Тим прозивається те врочище Ахор-долина й по сей день.