- 1
- Я чоловік, що зазнав горя від палицї гнїву його;
- 2
- Він повів мене й увів у пітьму, а не в сьвітло.
- 3
- Так, він обернувся проти мене, і день у день простягає на мене руку свою;
- 4
- Поморщив тїло моє й кожу мою, та потер костї мої;
- 5
- Обгородив мене (нещастєм), обложив горем і нуждою;
- 6
- Він посадив мене в темне місце, як тих, що давно померли;
- 7
- Наче муром, обвів мене, щоб я не вийшов, закував у тяжкі кайдани;
- 8
- Як я прошу, як благаю, він одпихає молитву твою;
- 9
- Дороги мої він каміннєм закидав, попсував стежки мої.
- 10
- Став проти мене, наче ведмедем у засїдцї, - левом у сховищу;
- 11
- Поперевертав дороги мої, розірвав мене, й у нїщо обернув;
- 12
- Напяв лука свого й поставив мене за мету стрілам своїм;
- 13
- Послав у нирки мої стріли з сагайдака свого.
- 14
- Я стався сьміховищем усьому народові мому, повсякдневною присьпівкою їх.
- 15
- До переситу нагодовав мене гіркотою, напоїв полином;
- 16
- Покрушив каміннєм зуби мої, покрив мене попелом.
- 17
- Покинув супокій душу мою;
я вже й забув про днї добрі,
- 18
- І сказав я собі: погасла сила моя й надїя моя на Господа.
- 19
- О, спогадай про мою муку й нужду, про полин і жовч!
- 20
- Глибоко вбилось усе те в память мою й душа моя в менї заниває.
- 21
- Та я так відповідаю серцю мойму, та й тому вповаю:
- 22
- Ізза милосердя Господнього ми не вигинули, бо милосердє його не вичерпується.
- 23
- Що ранок воно одновляється, велика бо вірність твоя!
- 24
- Господь пай мій, говорить собі душа моя, то ж і буду я вповати на него.
- 25
- Благий Господь до тих, хто надїється на його, - до душі, що його шукає.
- 26
- Добре тому, хто без нарікання дожидає рятунку від Господа.
- 27
- Благо людинї, що змалку несе ярмо (закону Господнього);
- 28
- (що) Седить на самотї й мовчить, бо він (Бог) наложив се ярмо на його;
- 29
- А він нахиляє уста свої в порох, та й думає: може бути, ще є надїя;
- 30
- Хто надставляє бючому свою щоку й приймає, хоч би й до переситу зневагу;
- 31
- Бо не на віки Господь покидає;
- 32
- Та хоч і пішле злиднї, то й помилує по великій добротї своїй;
- 33
- Не по свойму бо серцї карає він і посиляє смуток на дїтей людських,
- 34
- А тодї, як вони під ноги беруть безсильних на землї,
- 35
- Як несправедливо судять ближнього перед очима Всевишнього,
- 36
- Як притискають другого в його дїлах;
бо хиба ж Господь сього не бачить?
- 37
- Хто ж бо сьміє сказати: І таке часом дїється, що Господь не повелїває!
- 38
- Хиба ж не з уст (не з приказу) Всевишнього виходить нужда й щастє?
- 39
- Чом же нарікає живуща людина?
Нехай би нарікала на свої гріхи.
- 40
- Розпитуймо й розвідуймо наші дороги та й обернїмось до Господа;
- 41
- Здіймімо серце й руки наші до Бога на небі (й говорімо):
- 42
- Ми одпали, ми непокірливі, тим то й не пощадив єси нас;
- 43
- Ти оболїк себе гнївом і гнав та побивав нас без ощадку;
- 44
- Ти закрив себе хмарою (гріхів наших), щоб не доходила до тебе молитва наша;
- 45
- Соромом і гидотою зробив нас єси серед народів.
- 46
- Отворили на нас роти свої всї вороги наші.
- 47
- Страх і яма, опустошеннє й погибель - се наша доля.
- 48
- Потоки вод проливає око моє над погибелю дочки народу мого.
- 49
- Без упину виливає сльози око моє, та нема пільги,
- 50
- Покіль із неба Господь не спогляне та не побачить.
- 51
- Око моє наповнює смутком душу мою, споглядаючи на всї дочки міста мого.
- 52
- Всякими способами намагались зловити мене, мов ту пташину, вороги мої, без усякої причини;
- 53
- Вкинули мене живцем у яму й прикидали каміннєм.
- 54
- Води знялися аж до голови в мене, я сказав собі: Пропав я!
- 55
- І призивав я імя твоє, Господи, з ями глубокої:
- 56
- Почуй голос мій;
не затулюй уха твого від мого зітхання, від благання мого!
- 57
- Так, ти зближувався, як я молився до тебе, й казав менї: Не бійся!
- 58
- Ти боронив, Господи, мою справу;
вибавляв життє моє.
- 59
- Ти, Господи, й тепер бачиш кривду мою;
розсуди ж справу мою!
- 60
- Ти бачиш ненависть і те, що вони проти мене замишляють.
- 61
- Ти чуєш, Господи, їх наругу, - всї їх підходи під мене,
- 62
- (чуєш) Бесїди противників мо- їх і безнастанні хитрощі їх проти мене.
- 63
- Глянь, чи вони седять, чи встають, - про мене в них все - глумлива пісня.
- 64
- О, ти певно відплатиш їм, Господи, по учинкам рук їх;
- 65
- Заслїпиш їх серця і проклін твій упаде на них;
- 66
- Гонити меш їх, Господи, гнївом, і викорениш їх ізпід неба!
|