1
І рече Господь Мойсейові:
2
Промов до Арона та до синів його і скажи їм: Ось що заповідав Господь глаголючи:
3
Хто б то нї був із дому Ізрайлевого, що заколов би вола, чи ягня, чи вівцю, чи козу в таборі, або хто б заколов за табором,
4
Та не принїс його до входу громадського намета на жертву Господеві перед храминою Господньою, тому чоловікові буде полїчена кров за гріх: кров пролив він, і викорениться чоловік той зміж люду свого;
5
Се для того, щоб сини Ізрайлеві приносили жертви свої, що заколюють їх у чистому полї, щоб вони подавали їх Господеві до входу в громадський намет сьвященникові, та заколювали їх як жертви мирні Господеві.
6
І кропити ме сьвященник кровю на жертівник Господень коло входу в соборний намет і пускати ме з димом тук про любі пахощі Господеві.
7
І не приносити муть уже потім жертви ідолам, з котрими блудно ходять.
Установою віковічною буде се їм у роди їх.
8
І промовиш їм іще: Хто б то нї був, чи з дому Ізрайлевого, чи з приходнїв, що між вами, що приносити ме всепаленнє чи жертву,
9
І не подасть до входу в громадський намет на приніс Господеві, викорениться чоловік той із між людей своїх.
10
І хто б то нї був із дому Ізрайлевого, чи з приходнїв, що пробувають між вами, хто їсти ме яку б то нї було кров, проти людини, що їсть кров, поверну лице моє і викореню її зміж людей.
11
Бо в крові душа тїла, і призначив я її для жертівника, щоб роблено покуту за душі ваші;
кров бо се, що чинить покуту за душу.
12
Тим же то глаголав я Ізрайлевим синам: Нї одна душа зміж вас нехай не їсть крові;
і приходень, що пробуває між вами, нехай не їсть крові.
13
І хто б то нї був між синами Ізрайлевими, чи між приходнями, що між вами, що вловить животину чи птицю яку, що їдять, мусить вицїдити кров її, і засипати її землею.
14
Бо душа кожного тїла: кров його, се душа його;
і сказав я Ізрайлевим синам: Крові з усякого тїла щоб ви не їли, бо душа кожного тїла се кров його;
кожен, хто з'їсть її, викорениться.
15
І всякий хто їсти ме або трупа, або те що зьвір розідре, чи землянин, чи приходень, мусить випрати одїж свою та викупатись у водї, і нечистий буде він до вечора;
тодї ж стане чистий.
Коли ж не повипирає її і не скупається, так нести ме на душі гріх свій.