1
І рече Господь Мойсейові:
2
Промов до синів Ізрайлевих і скажи їм: Як прийдете в землю, що я оддаю вам, так мусить земля сьвяткувати соботу Господеві.
3
Шість лїт засївати меш поле твоє, і шість лїт обрізувати меш виноградник твій, і збирати меш уроджай землї.
4
Семий же рік буде субота на відпочинок землї, собота Господеві;
поля твого не засївати меш і виноградника твого не обрізувати меш.
5
Що само собою послї жнив твоїх уродить, не жати меш, грон у винограднику твойму необрізаному не збирати меш;
рік відпочинку буде про землю.
6
І буде собота землї на харч про вас, тобі й слузї твойму, і рабинї твоїй, і наймитові твому, і комірникові твому, що в тебе пробуває;
7
І скотинї твоїй, і зьвіринї, що на землї твоїй, буде ввесь уроджай її на харч.
8
І лїчити меш собі сїм собітнїх років, сїм раз сїм лїт, так що час сїмох собітнїх років буде тобі сорок і девять років.
9
І прикажеш трубити в трубу місяця семого на десятий день;
в день премирення прикажеш трубити в труби по всїй землї вашій.
10
І сьвяткувати мете пятидесятий рік, і оголосите волю по країнї всїм осадникам її.
Гучний рік се буде в вас, і вертати ме кожний з вас в державу свою, і кожний до роду свого вертати мете.
11
Яко ювілейний рік буде в вас пятидесятий рік.
Не будете сїяти, нї збирати того, що само вродиться, і не збирати мете з виноградника непідрізуваного;
12
Бо се ювілейний рік: сьвятим він мусить бути в вас;
просто з поля їсти мете уроджай його.
13
В ювілейний рік мусить кожний вертати до свого маєтку.
14
А коли що продаєш ближньому твому, чи купуєш із руки в ближнього твого, не будете тиснути один в одного.
15
Вважаючи на лїчбу років послї ювілейного року, будеш куповати в ближнього твого, по лїчбі жнивних років продавати ме він тобі.
16
Чим більше років, тим більшу цїну поставиш йому, і чим меньше років, тим меньшу цїну поставиш йому;
бо лїчбу жнив продає він тобі.
17
Тим же то не будете вимагати надто один в одного, а боятись Бога твого;
Я бо Господь, Бог ваш.
18
І будете сповняти встанови мої і пильнувати присудів моїх, і жити мете на землї з упокоєм.
19
І давати ме земля плоди свої і їсти мете до наситу, і жити мете на їй з упокоєм.
20
І коли казати мете: Що їсти мемо семого року?
Ми ж не сїємо і не збираємо вроджаю нашого,
21
Я посилати му благословеннє моє на вас в роцї шестому, щоб зродило на три роки;
22
І як посїєте на восьмий рік, то їсти мете ще з попереднього вроджаю;
аж до девятого року, покіль прийде вроджай його, їсти мете з попереднього.
23
А землї не продавати мете на віки, бо земля моя;
приходнї бо і комірники ви в мене.
24
Тим же по всїй землї вашої власностї мусите дозволяти викуп землї.
25
Коли з'убожіє твій брат і продасть свою власність, то нехай прийде купець, його близький родич, і викупить, що продав брат його.
26
А коли нема в людини такого, щоб викупив, та руки його зароблять, і стане за що викупити,
27
Так мусить порахувати роки проданого й вернути лишнє чоловікові, якому продав, і вернеться так до власностї своєї.
28
Коли ж руки його не придбають, щоб стало чим заплатити йому, так нехай продане буде в руцї того, хто купив, до ювілейного року, і буде воно вільне в ювілейному роцї, і вернеть ся йому власність його.
29
І коли хто продасть хату в утвердженому містї, так можна йому викупити її до кінця року від часу продажі.
30
Цїлий рік можна йому викупити її.
Коли ж не викуплять до кінця повного року, так буде хата, що в утвердженому містї, на завсіди власність того, хто купив її, в роди його;
не буде вільною ювілейного року.
31
Хати по селах, що неутверджені навкруги, будуть нарівнї з полями землї;
буде для них право викупу, і в ювілейному роцї виходити муть вільними.
32
Що ж до міст Левітів, та хат по містах їх, по всяк час можна викуплювати Левітам.
33
А коли нїхто з Левітів не викупить, так у ювілейному роцї буде вільна продана хата в містї власностї його;
хати бо в містах Левітів їх власність між синами Ізрайлевими.
34
І оболоня кругом міст їх не можна продавати, бо се власність їх віковічня.
35
І коли зубожіє брат твій і він опустить руки при тобі, мусиш допомогти йому;
як приходень і комірник, жити ме при тобі.
36
Не брати меш із його чиншу і лихви, а будеш боятись Бога твого щоб можна жити братові твойму при тобі.
37
Грошей не позичати меш йому на чинш, і не давати меш йому поживи на лихву.
38
Я Господь, Бог твій, що тебе вивів із Египецької землї, щоб оддати вам Канаан землю, і бути в вас Богом.
39
І коли з'убожіє твій брат при тобі і продасться тобі, не поставиш його до невільничої роботи;
40
Як наємник, як комірник мусить він бути при тобі;
до ювілейного року робити ме в тебе.
41
І вийде на волю від тебе й дїти його, та й вернеться до родини своєї, і до батьківщини своєї вернеться.
42
Вони бо слуги мої, що вивів я із Египецької землї;
неможна продавати їх, як продають невільників.
43
Не панувати меш над ними жорстоко, і мусиш боятись Бога твого.
44
Що ж до раба твого і до рабинї твоєї, що буде в тебе;
нехай будуть із народів, що кругом вас;
від них будете купувати рабів і рабинь.
45
Так само й з дїтей комірників, що пробувають у вас, можна вам купувати із їх родини, що при вас, котру породили вони в землї вашій;
і будуть вони вам у власність,
46
І зоставляти мете їх дїтям вашим після вас, щоб мали їх як власність.
Ті служити муть на віки;
над братами ж вашими, синами Ізрайлевими, не панувати мете жорстоко один над другим.
47
І коли руки чуженицї або комірника твого придбають яке добро, а брат твій з'убожіє при йому та й продасться чужому або комірникові твому, чи кому з родини чуженицї,
48
Так послї того, як він продався, мати ме право викупу свого;
одному з братів його можна викупити його.
49
Або син дядька його викупить його, або хто з найблизшої родини його нехай викупить його;
або коли руками що заробить, сам нехай викупиться.
50
І полїчиться він з тим, хто купив його, від року продажі до року ювілейного, а цїна, за котру продався, буде відповідна лїчбі років;
як наємник полїчить він йому днї свої.
51
Коли ще багацько років, то мусить вернути відповідний викуп свій із грошей, що за них куплено його;
52
Коли ж мало зостанеться років до року ювілейного, так нехай розлїчиться з ним: відповідно до років своїх верне викуп свій.
53
Як наємник буде він із року в рік при йому;
не панувати ме він над ним жорстоко перед очима твоїми.
54
І коли не викупиться таким робом, так вийде на волю в роцї ювілейному, сам і дїти його з ним.
55
Бо мої раби сини Ізрайлеві, вони мої раби, що я вивів їх із Египецької землї.
Я Господь, Бог ваш.