1
Не будете робити собі балванів, нї вирізувати образів, нї ставити стовпів, і каменїв з образами не ставляти мете в землї вашій, щоб перед ними бити поклони.
Я Господь, Бог ваш.
2
Суботи мої мусите держати, і в сьвятинї благовіти.
Я Господь.
3
Коли будете ходити в установах моїх і будете заповідї мої хоронити і сповняти,
4
То давати му вам дощі у свій час, і родити ме земля жниво своє і дерево приносити ме плоди свої.
5
І час молочення тревати ме в вас до збору виноградини, а збір виноградини тревати ме до сїйби;
і їсти мете хлїб ваш до наситу і жити мете з упокоєм у землї вашій.
6
І дам я мир в країнї, і лежати мете собі, і нїхто не буде непокоїти вас;
і вигублю хижого зьвіра в країнї, і меч не проходити ме по землї вашій.
7
І будете гонити ворогів ваших, і падати муть вони од меча перед вами.
8
І пятеро вас гнати ме сотню, а сотеро вас гнати ме десять тисяч, і падати муть вороги ваші од меча перед вами.
9
І обернусь до вас, і страшними зроблю вас, і намножу вас, і держати му завіт мій з вами.
10
І будете їсти давнолїтні плоди, і прятати давнолїтне перед новим.
11
І поставлю храмину мою посеред вас, і не гидувати ме вами душа моя;
12
І ходити му проміж вами, і буду вашим Богом, а ви будете моїм людом.
13
Я Господь, Бог ваш, що вас вивів із Египецької землї, щоб ви не були підневолені їм;
і розірвав я зазвори ярма вашого, і дав вам ходити випроставшись.
14
Коли ж не послухаєте мене і не будете сповняти всїх заповідей моїх,
15
І коли зневажите установи мої, і гордувати ме душа ваша присудами моїми, так що не сповняти мете всї заповідї мої і зломите заповіт мій;
16
Так я зроблю те саме з вами: я допущу на вас страх, сухоти і пропасницю, від якої почорнїє в очах і душа зомлїє;
і сїяти мете марно насїннє ваше, вороги бо ваші пожеруть його.
17
І поставлю лице моє проти вас, і побють вас вороги ваші;
і запанують над вами ненавидники ваші, і втікати мете, хоч нїхто не буде гонити за вами.
18
Коли ж і тодї не послухаєте мене, так усемеро побільшу кари ваші за гріхи ваші.
19
І зломлю пиху потуги вашої, і зроблю небо над вами як залїзо, а землю вашу як мідь.
20
І будете марнувати силу вашу, і не давати ме земля ваша жнива свого, а дерево на полї вашому не давати ме плоду свого.
21
А коли ійти мете проти мене й не схочете слухати мене, так усемеро побільшу кари за гріхи ваші.
22
І пущу зьвірину польову на вас, що вигубить дїтей ваших, і пожере скотину вашу, і вас поменьшить, та й опустїють шляхи ваші.
23
Коли ж і після сього не покаєтесь та ійти мете проти мене,
24
Так і сам я ійти му проти вас, і сам я побю вас усемеро за гріхи ваші.
25
І допущу на вас меча, що помститься за завіт;
а коли позабираєтесь у городи ваші, то пішлю морову кару серед вас, і віддам вас в руки ворогові.
26
Як зломлю підпору вашу, хлїб, тодї пекти муть хлїб ваш десятеро молодиць в одній печі, і віддавати муть вам хлїб після ваги;
і ви їстимете, та й не наїдати метесь.
27
Коли ж і після сього не послухаєте мене да ійти мете проти мене,
28
Так у палкому гнїву ійти му проти вас, і карати му вас усемеро за гріхи ваші.
29
І їсти мете тїло синів ваших, і тїло дочок ваших їсти мете,
30
І зруйную високостї ваші, і розібю стовпи ваші соняшні, та й кину трупа вашого на трупа ідольського, і гидувати ме душа моя вами.
31
І зроблю городи ваші пустками, і спустошу сьвятощі ваші, і не прийму любих пахощів ваших.
32
І спустошу країну вашу, так що й вороги ваші з'жахнуться, що пробувають у їй.
33
І самих вас розпорошу проміж народами, і з мечем пожену за вами;
і опустїє земля ваша, а городи ваші обернуться в руїну.
34
Тодї буде собота на землї по всї днї опустїння її, а ви самі опинитесь у землї ворогів ваших;
тодї лежати ме земля облогом, і втїшати меться своїми соботнїми часами.
35
По всї днї опустїння свого спочивати ме вона, через те, що не віддихала в соботи ваші, як жили ви на їй.
36
А хто останеться з вас, на того серце наведу страх в землї ворога його: і гнати ме його шелест летючого листу, і втїкати ме, як втїкають від меча, і падати ме, хоч нїхто не гнати меться за ним.
37
І будуть падати одно через другого, наче перед мечем, хоч нїхто не гнати ме їх;
і не буде в вас снаги, щоб остоятись перед ворогами вашими.
38
І погибнете між народами, і пожере вас ворожа земля;
39
Хто ж останеться з вас, ті потануть в беззаконнях своїх по ворожих землях, і в беззаконнях батьків своїх вкупі з ними.
40
І будуть тодї признаватись вони в беззаконнях своїх і в беззаконнях батьків своїх, котрими спроневірились менї, та що ійшли проти мене,
41
Та, що й я ійшов проти них, і загнав їх у землю ворогів їх.
А коли тодї впокориться необрізане серце їх, і вони спокутують беззаконня свої,
42
То я спогадаю завіт мій з Яковом, і також завіт мій з Ізааком, і завіт мій з Авраамом спогадаю, і землю спогадаю.
43
Бо опустїє після них земля, і втїшати меться соботнїми часами своїми в час опустїння свого без них;
самі ж вони приймати муть кару за беззаконня свої, через те, так через те, що судами моїми погордували і душа їх установами моїми гидувала.
44
Тільки ж і тодї, як пробувати муть вони в землї ворогів своїх, не відкину їх від себе і не зогиджу їх собі так, щоб їх вигубити та зломити завіт мій з ними;
я бо Господь, Бог їх.
45
Нї!
Спогадаю задля їх же самих завіт мій з предками їх, що вивів їх із Египецької землї перед очима народів, щоб їх Богом бути.
Я Господь.
46
Се установи, й присуди, і закони, що постановив Господь проміж собою й синами Ізрайлевими на Синай горі, через Мойсея.