1
І рече Господь Мойсейові:
2
Повели Аронові й синам його: От вам закон жертвопалення: Жертва всепалення нехай зостанеться на жертівнику всю ніч до ранку;
а вогонь на жертівнику мусить горіти на йому.
3
І надїне сьвященник ризу льняну, і спідну одїж льняну надїне на тїло своє;
і здійме попіл, що зіставсь од жертви, що пожер огонь, та й положить коло жертівника.
4
Потім скине шати свої, надїне иншу одїж, та й винесе попіл із табору, на чисте місце.
5
Огонь же на жертівнику мусить горіти, не згасати;
і буде запалювати сьвященник на йому дрова що ранку, і покладати на йому жертву всепалення;
і закурювати на йому куснї мирних жертв.
6
Вогонь мусить безустанно горіти на жертівнику не згасаючи.
7
А се закон про жертви хлїбні: Приносити мусить їх один із синів Арона перед Господом, до жертівника.
8
І мусить він взяти з приносу жменю муки й олїї й увесь ладан, що на приносї хлїбному, та й закурити на жертівнику: се пахощі любі, частина на спомин Господеві.
9
Останки ж жертви їсти муть Арон та сини його;
прісне їсти муть у сьвятому місцї;
в дворі соборного намету їсти муть.
10
Не годиться пекти його заквашеним;
як частину їх даю їм від жертвопалення мого: Се велика сьвятиня, як жертва за гріх і як жертва за провину.
11
Увесь музький пол між синами Ароновими їсти ме її.
Установа віковічня в роди ваші про жертвопаленнє Господнє.
Все, що доторкнеться до них, осьвятиться.
12
І рече Господь Мойсейові:
13
Се приноси від Арона й синів його, що мусять вони приносити Господеві в день помазаня свого: десятину ефи муки пшеничної в жертву повсячасну, половину того рано, а половину того в вечір.
14
На сковородї в олїї щоб пряжено його, поливане олїєю принесеш його;
спечені куски жертви хлїбної принесеш як любі пахощі Господеві.
15
І сьвященник із синів його помазаний намість його мусить се приносити;
установа віковічня: Вся жертва буде спалена Господеві.
16
І всяку хлїбну жертву сьвященника мусите до крихти палити;
не можна їсти її.
17
І рече Господь Мойсейові:
18
Промов до Арона й синів його: Се закон про жертву за гріх: там де заколюють жертву всепалення, заколювати меться жертва за гріх перед Господом: се велика сьвятощ.
19
Сьвященник, що приносить жертву за гріх, їсти ме її;
в сьвятому місцї мусять їсти її, в дворі коло соборного намету.
20
Усе, що доторкнеться до мясива її, осьвятиться;
і коли бризне крові її на одежу, те, на що бризнуло, мусиш випрати на сьвятому місцї.
21
І посудину глиняну, що в їй варено її, треба розбити, а коли в посудинї мідянїй варено її, так треба витерти й виполоскати водою.
22
Увесь музький пол у сьвященників їсти ме її: се велика сьвятощ.
Нїякої ж жертви за гріх, що кров з неї вносять у соборний намет, щоб спокутувати гріх у сьвятинї, не годиться їсти.
На огнї палити її.