- 1
- Яко ж бо многі заходились споряджувати повість про добре знані нам речі,
- 2
- як передали нам ті, що з почину були самовидцями й слугами слова;
- 3
- то здалось і менї гаразд, довідавшись од почину про все пильно, поряду тобі написати, високоповажний Теофиле,
- 4
- щоб знав певноту того, чого тебе навчено.
- 5
- Був за Ірода, царя Юдейського, один сьвященик, на ймя Захарія, з черги Авиїної, а жінка його з дочок Ааронових, а ймя її Єлисавета.
- 6
- Були ж праведні обоє перед Богом, ходячи у всїх заповідях та наказах Господнїх безпорочні.
- 7
- І не було в них дитини: бо Єлисавета була неплідна, й обоє постарілись у днях своїх.
- 8
- Стало ся ж, як служив він порядком черги своєї перед Богом,
- 9
- то, звичаєм сьвященства, довелось йому кадити, увійшовши в церкву Господню.
- 10
- А все множество народу молилось ізнадвору під час кадження.
- 11
- Явив ся ж йому ангел Господень, стоячи правобіч жертівнї кадильної.
- 12
- І вжахнув ся Захарія побачивши, і страх обняв його.
- 13
- Рече ж до него ангел: Не лякай ся, Захаріє: бо вислухана молитва твоя, і жінка твоя Єлисавета вродить сина тобі, й даси ймя йому Йоан.
- 14
- І буде радість тобі й веселість;
і многі різдвом його радувати муть ся.
- 15
- Буде бо великий перед Господем, і вина нї міцного напитку не пити ме;
й Духом сьвятим сповнить ся ще з утроби матери своєї.
- 16
- І многих синів Ізраїлевих наверне до Господа Бога їх.
- 17
- І йти ме він перед Ним духом і силою Ілиї, щоб навернути серця батьків до дїтей, і неслухняних до мудрости праведних, приготовити Господеві людей готових.
- 18
- І рече Захарія до ангела: По чім же знати му се?
я бо старий, і жінка моя ізстарілась у днях своїх.
- 19
- І озвавшись ангел, рече йому: Я Гавриїл, що стою перед Господем;
і послано мене промовити до тебе та сповістити тебе про се.
- 20
- І ось замовкнеш і не зможеш говорити, аж по день, коли станеть ся се, за те що не поняв віри словам моїм, котрі справдять ся пори своєї.
- 21
- І ждав народ Захарії, і дивував ся, що барить ся він у церкві.
- 22
- Вийшовши ж він, не зміг промовити до них;
і постерегли вони, що видїннє бачив у церкві;
бо він кивав до них, і зоставсь нїмий.
- 23
- І сталось, як сповнились днї служення його, пійшов до господи своєї.
- 24
- Після ж тих днїв зачала Єлисавета, жінка його, й таїлась пять місяцїв, говорячи:
- 25
- Що так менї дав Господь у ті днї, як зглянув ся, зняти з мене докір між людьми.
- 26
- Місяця ж шестого післав Бог ангела Гавриїла в город Галилейський, званий Назарет,
- 27
- до дїви, зарученої чоловікові, на ймя Йосифові, з дому Давидового;
а ймя дїви Мария.
- 28
- І прийшовши ангел до неї, рече: Радуй ся, благодатная, Господь з тобою;
благословенна єси між женами.
- 29
- Вона ж, побачивши його, вжахнулась словами його, та й подумала, що б се було за витаннє таке.
- 30
- І рече ангел їй: Не лякай ся, Мариє: знайшла бо єси ласку в Бога.
- 31
- І ось зачнеш ти в утробі твоїй, і вродиш Сина, й наречеш імя Йому Ісус.
- 32
- Сей буде великий, і Сином Вишнього звати меть ся, і дасть Йому Господь Бог престол Давида, отця Його:
- 33
- і царювати ме Він над домом Якововим по віки, й царству Його не буде кінця.
- 34
- Рече ж Мария до ангела: Як буде се, коли чоловіка не знаю?
- 35
- І озвавшись ангел, рече їй: Дух сьвятий найде на тебе, й сила Вишнього отїнить тебе;
тим і, що вродить ся сьвяте, звати меть ся Сином Божим.
- 36
- І ось Єлисавета, родичка твоя, вона також зачала сина в старостї своїй, і се шестий місяць їй, званій неплідною.
- 37
- Бо не буде неможливе у Бога всяке слово.
- 38
- Рече ж Мария: Се рабиня Господня: нехай станеть ся менї по слову твоєму.
І пійшов від неї ангел.
- 39
- Уставши ж Мария тими днями, пійшла швидко в підгіррє, у город Юдин;
- 40
- і ввійшла в господу Захаріїну, і виталась із Єлисаветою.
- 41
- І сталось, як почула Єлисавета витаннє Мариїне, кинулась дитина в утробі її;
і сповнилась Єлисавета Духом сьвятим,
- 42
- і промовила голосом великим, і рече: Благословенна єси між женами, й благословенний плід утроби твоєї.
- 43
- І звідкіля менї се, що прийшла мати Господа мого до мене?
- 44
- Ось бо, як дійшов голос витання твого до ушей моїх, кинулась з радости дитина в утробі моїй.
- 45
- І благословенна, що увірувала, бо сповнить ся, що сказано їй від Господа.
- 46
- І рече Мария: Величає душа моя Господа,
- 47
- і зрадував ся дух мій у Бозї Спасї моїм,
- 48
- що споглянув на смиреннє слуги своєї: ось бо від нинї блаженною звати муть мене всї роди:
- 49
- бо зробив менї велике Сильний;
і сьвяте імя Його.
- 50
- І милость Його від роду до роду на боячих ся Його.
- 51
- Зробив силу рукою своєю;
розсипав гордих у думках сердець їх;
- 52
- поскидав потужних з престолів, і підняв угору смиренних;
- 53
- голодних сповнив добром, а багатих одіслав упорожнї;
- 54
- прийняв Ізраїля, слугу свого, на спомин милости,
- 55
- (як промовив до батьків наших) Авраамові й насїнню його по віки.
- 56
- Пробувала ж Мария з нею місяцїв зо три, та й вернулась до домівки своєї.
- 57
- Єлисаветї ж сповнив ся час родити, й вродила вона сина.
- 58
- І чули сусїде її і родина її, що Господь показав велику милость свою до неї, і радувались із нею.
- 59
- І сталось, восьмого дня прийшли обрізати хлопятко, і хотїли назвати його ймям батька його, Захарією.
- 60
- І озвавшись мати його, каже: Нї, а нехай назветь ся Йоаном.
- 61
- І казали до неї: Що нїкого нема в родинї твоїй, щоб звав ся імям сим.
- 62
- Кивали ж батькові його, як схотїв би назвати його.
- 63
- І, попросивши таблицї, написав слова: Йоан буде ймя йому.
І дивувались усї.
- 64
- Відкрили ся ж уста його зараз, і язик його, й заговорив, прославляючи Бога.
- 65
- І був на всїх страх, що жили кругом них;
і по всьому підгіррю Юдейському пронеслись усї слова ті.
- 66
- І положили всї, хто чув, у серцї своїм, кажучи: Що ж то за дитина се буде!
І рука Господня була з ним.
- 67
- І Захарія, батько його, сповнив ся Духом сьвятим, і прорік, глаголючи:
- 68
- Благословен Господь Бог Ізраїлїв, що одвідав і зробив ізбавленнє народові своєму,
- 69
- і підняв ріг спасення нам у дому Давида, слуги свого,
- 70
- (як промовляв устами сьвятих од віку пророків своїх,)
- 71
- спасеннє од ворогів наших і з руки всїх ненавидників наших,
- 72
- щоб зробити милость отцям нашим, і спогадати завіт свій сьвятий,
- 73
- клятьбу, що кляв ся перед Авраамом, отцем нашим,
- 74
- та що дасть нам без страху, з рук ворогів наших визволившись,
- 75
- служити Йому в сьвятостї та праведностї перед Ним, по всї днї життя нашого.
- 76
- А ти, дитино, пророком Вишнього звати меш ся: ходити меш бо перед лицем Господнїм, готовити дороги Його;
- 77
- щоб давати знаннє спасення народові Його в оставленню гріхів їх,
- 78
- по благій милостї Бога нашого, в котрій одвідав нас Схід з висоти,
- 79
- щоб засияв сидячим у темряві і тїнї смертнїй, щоб направити ноги наші на дорогу впокою.
- 80
- Хлопятко ж росло та міцнїло духом, і пробувало в пустинї аж до дня явлення свого перед Ізраїлем.
|