- 1
- Після ж сього настановив Господь і других сїмдесять, та й післав їх по двоє перед лицем своїм у кожний город і місце, куди мав сам ійти.
- 2
- Рече ж до них: Жниво велике, робітника ж мало: просїть же Господа жнива, щоб випровадив робітників на жниво своє.
- 3
- Ійдїть;
ось я посилаю вас, як ягнят між вовки.
- 4
- Не носїть калитки, нї торбини, нї обувя, і нїкого в дорозї не витайте.
- 5
- У котру ж господу ввійдете, перше кажіть: Впокій домові сьому;
- 6
- і коли там буде син упокою, спочине на йому впокій ваш;
коли ж нї, до вас вернеть ся.
- 7
- У тім же дому зоставайтесь, ївши й пивши, що є в них: достоєн бо робітник нагороди своєї.
Не ходїть од хати до хати.
- 8
- І в которий город увійдете, й приймуть вас, їжте що поставлять перед вами,
- 9
- і сцїляйте в ньому недужих, і кажіть їм: Наближилось до вас царство Боже.
- 10
- У которий же город прийдете й не приймуть вас, вийшовши на улицї його, скажіть:
- 11
- І порох, що поприлипав до нас із города вашого, обтрушуємо вам;
тільки ж се знайте, що наближилось до вас царство Боже.
- 12
- Глаголю ж вам, що Содомлянам дня того одраднїщ буде, нїж городові тому.
- 13
- Горе тобі, Хоразине!
горе тобі, Витсаїдо!
бо коли б у Тирі та Сидонї стались чудеса, що стали ся в вас, давно б, у веретищі та в попелї сидячи, покаялись.
- 14
- Тільки ж Тирові й Сидонові одраднїщ буде на судї, нїж вам.
- 15
- І ти, Капернауме, що аж до неба підняв ся, аж у пекло провалиш ся.
- 16
- Хто слухає вас, мене слухає;
а хто гордує вами, мною гордує;
хто ж мною гордує, гордує Пославшим мене.
- 17
- І вернулись сїмдесять назад з радощами, кажучи: Господи, й біси корять ся нам в імя Твоє.
- 18
- Рече ж їм: Видїв я сатану, як блискавку з неба падаючого.
- 19
- Ось даю вам силу наступати на гадюки й на скорпиони, й на всю силу ворожу, й нїщо вам не шкодити ме.
- 20
- Тільки ж бо сим не втїшайтесь, що духи вам корять ся;
втїшайте ся ж більш, що імена ваші написані на небесах.
- 21
- Того часу зрадїв духом Ісус, і рече: Дякую Тобі, Отче, Господи неба й землї, що втаїв се від премудрих і розумних, а відкрив недолїткам.
Так, Отче: бо так воно вподобалось перед Тобою.
- 22
- Усе передане менї від Отця;
і нїхто не знає, хто Син, тільки Отець, і хто Отець, тільки Син та кому схоче Син одкрити.
- 23
- І, обернувшись до учеників на самотї, рече: Блаженні очі, котрі бачять, що ви бачите:
- 24
- глаголю бо вам: Що многі пророки й царі хотїли бачити, що ви бачите, та й не бачили, й чути, що ви чуєте, та й не чули.
- 25
- І ось, законник один устав, спокушуючи Його й кажучи: Учителю, що робивши, життє вічнє наслїджу?
- 26
- Він же рече до него: В законї що написано?
як читаєш?
- 27
- Він же, озвавшись, каже: Люби Господа Бога твого всїм серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією силою твоєю, і всією думкою твоєю, та ближнього твого, як себе самого.
- 28
- Рече ж йому: Право відказав єси.
Се чини, то й жити меш.
- 29
- Він же, хотївши оправдити себе, каже до Ісуса: Хто ж мій ближнїй?
- 30
- Підхопивши ж Ісус, рече: Чоловік один ійшов з Єрусалиму в Ерихон, і попав ся розбійникам, котрі, обдерши його й рани завдавши, пійшли, зоставивши півмертвого.
- 31
- Случаєм ійшов якийся священик дорогою тією, і, побачивши його, пройшов мимо.
- 32
- Так само ж і левит, лучившись на те місце, приступивши й подивившись, пройшов мимо.
- 33
- Самарянин же один, ідучи дорогою, прийшов до него й, побачивши його, милосердував ся,
- 34
- і, приступивши, обвязав рани його, ллючи оливу та вино, й, посадивши його на свою скотину, привів його в гостинницю, і пильнував його;
- 35
- а назавтра, одходячи, вийняв два денариї, дав гостинникові, та й каже йому: Доглядай його, і що над се видаси, я, вернувшись, оддам тобі.
- 36
- Хто ж оце з тих трох здаєть ся тобі ближнїм тому, що попавсь між розбійники?
- 37
- Він же каже: Хто зробив милость йому.
Рече тодї йому Ісус: Іди й ти чини так.
- 38
- Стало ся ж, як ійшли вони, увійшов Він ув одно село;
жінка ж одна, на ймя Марта, прийняла Його в господу свою.
- 39
- А була в неї сестра, звана Мария, котра, сївши в ногах у Ісуса, слухала слово Його.
- 40
- Марта ж зайнялась великою послугою;
ставши ж каже: Господи, чи байдуже Тобі, що сестра моя одну мене зоставила послугувати?
Скажи ж їй, щоб менї помагала.
- 41
- Озвавши ся ж рече їй Ісус: Марто, Марто, журиш ся та побиваєш ся про многе,
- 42
- одного ж треба.
Мария добру частину вибрала, що не відніметь ся від неї.
|