- 1
- І сталось, як прийшов Він у господу до одного із старших Фарисейських у суботу їсти хлїб, були й вони, назираючи Його.
- 2
- І ось один чоловік у водянцї був перед Ним.
- 3
- І озвавшись Ісус, рече до законників та Фарисеїв, глаголючи: Чи годить ся в суботу сцїляти?
- 4
- Вони ж мовчали.
І взявши сцїлив його, та й відпустив.
- 5
- І, озвавшись до них, рече: В кого з вас осел або віл упаде в колодязь, чи зараз не витягне його субітнього дня?
- 6
- І не змогли вони відказати Йому знов проти сього.
- 7
- Сказав же до запрошених приповість, постерігши, як перві місця вибирають, глаголючи до них:
- 8
- Коли запрошений ти від кого на весїллє, то не сїдай на первому місцї, щоб часом поважнїщий тебе не був запрошений від него,
- 9
- і прийшовши той, хто запросив тебе й його, не сказав тобі: Дай сьому місце;
а тодї доведеть ся тобі з соромом останнє місце заняти.
- 10
- Нї, коли ти запрошений, прийшовши сїдай на останньому місцї, щоб, як прийде, хто запросив тебе, сказав тобі: Друже, сїдай вище.
Тодї буде тобі слава перед тими, що сидять з тобою.
- 11
- Бо кожен, хто нести меть ся вгору, принизить ся, хто ж принизуєть ся, пійде вгору.
- 12
- Рече ж і тому, що запросив його: Коли справляєш обід або вечерю, не клич приятелїв твоїх, нї братів твоїх, нї сусїд багатих;
щоб часом і вони тебе не запросили, й не було тобі відплати.
- 13
- Нї, коли справляєш гостину, запрошуй убогих, калїк, кривих, слїпих;
- 14
- то будеш блажен, бо не мають чим віддати тобі;
віддасть ся бо тобі у воскресенню праведних.
- 15
- Почувши ж се один з сидячих з Ним, каже Йому: Блажен, хто їсти ме хлїб у царстві Божім.
- 16
- Він же рече йому: Один чоловік справив вечерю велику, та й запросив многих;
- 17
- і післав слугу свого часу вечері сказати запрошеним: Ійдїть, бо вже все готове.
- 18
- І почали рядом відпрошуватись усї.
Первий сказав йому: Поле купив я, то мушу пійти та подивитись на него.
Прошу тебе, вибач менї.
- 19
- А другий сказав: Пять ярем волів купив я, і йду спробувати їх.
Прошу тебе, вибач менї.
- 20
- А знов другий сказав: Я одруживсь, тому й не можу прийти.
- 21
- І прийшовши слуга той, оповів панові своєму.
Тодї прогнївившись господар, рече слузї своєму: Вийди хутко на дороги та на улицї городські, та вбогих, та калїк, та кривих, та слїпих поприводь сюди.
- 22
- І рече слуга: Пане, сталось, як звелїв єси, та й ще є місце.
- 23
- І рече пан до слуги: Вийди на шляхи та на загороди, та й силуй увійти, щоб повна була господа моя.
- 24
- Глаголю бо вам, що нїхто з чоловіків тих запрошених не покоштує моєї вечері.
- 25
- Ійшло ж із Ним пребагато народу;
й обернувшись рече до них:
- 26
- Коли хто приходить до мене, й не зненавидить батька свого, й матїр, і жінку, й дїти, й братів, і сестер, та ще й свою душу, не може учеником моїм бути.
- 27
- І хто не носить хреста свого й не ходить слїдом за мною, не може бути учеником моїм.
- 28
- Хто бо з вас, задумавши башту будувати, перше сївши не полїчить видатку, чи має на скінченнє?
- 29
- щоб часом, як положить він основину, та не спроможеть ся скінчити, всї, дивлячись, не стали сьміятись із него, кажучи:
- 30
- Що сей чоловік почав будувати, та й не спроміг ся скінчити.
- 31
- Або який цар, ідучи на войну, ударити на другого царя, сївши перше не порадить ся, чи можливо з десятьма тисячами устояти проти того, хто з дванайцятьма тисячами йде на него.
- 32
- Коли ж нї, то ще як той далеко, посли піславши, просить примирря.
- 33
- Так оце всякий з вас, хто не відцураєть ся від усього свого достатку, не може моїм учеником бути.
- 34
- Добро сіль;
коли ж сіль звітріє, то чим приправити?
- 35
- Нї в землю, нї в гній не годить ся вона;
геть викидають її.
Хто має уші слухати, нехай слухає.
|