- 1
- І вийшовши проходив через Ерихон.
- 2
- І ось чоловік, на ймя званий Закхей, а був він старший між митниками, й був заможний.
- 3
- І бажав бачити Ісуса, хто Він, та не зміг за народом, бо малого був зросту.
- 4
- І, побігши наперед, вилїз на шовковицю, щоб подивитись на Него;
бо туди мав проходити.
- 5
- І, як прийшов на те місце, споглянувши Ісус, побачив його, й рече до него: Закхею, злїзь боржій додолу;
сьогоднї бо в дому твоїм треба менї бути.
- 6
- І злїз він боржій, і прийняв Його радїючи.
- 7
- І бачивши всї, нарікали, кажучи: Що до грішника чоловіка пійшов у гостину.
- 8
- Ставши ж Закхей, каже до Господа: Ось половину достатку мого, Господи, даю вбогим;
і коли кого чим обидив, віддаю вчетверо.
- 9
- Рече ж до него Ісус: Що сьогоднї спасеннє домові сьому сталось, бо й він син Авраамів:
- 10
- прийшов бо Син чоловічий, щоб шукати й спасати погибше.
- 11
- Як же слухали вони се, додавши сказав приповість: бо був Він близько Єрусалиму, й думали вони, що зараз має царство Боже явитись.
- 12
- Рече ж оце: Один чоловік значного роду йшов у землю далеку прийняти собі царство, та й вернутись.
- 13
- Покликавши ж десять слуг своїх, дав їм десять мин срібла, та й сказав до них: Орудуйте, поки прийду.
- 14
- Міщане ж його ненавидїли його, й післали посли слїдом за ним, кажучи: Не хочемо сього, щоб царював над нами.
- 15
- І сталось, як вернув ся він, прийнявши царство, сказав прикликати собі слуг тих, що дав їм срібло, щоб знати, хто що з'орудував.
- 16
- Прийшов же первий, кажучи: Пане, мина твоя приробила десять мин.
- 17
- І рече йому: Гаразд, добрий слуго;
що у найменшому вірен був єси, то май власть над десятьма городами.
- 18
- І приступив другий, кажучи: Пане, мина твоя зробила пять мин.
- 19
- Рече ж і сьому: І ти будь над пятьма городами.
- 20
- Приступив і инший, кажучи: Пане, ось мина твоя, котру я мав сховану в хустцї:
- 21
- боявсь бо тебе, що ти чоловік жорстокий: береш, чого не клав єси, і жнеш, чого не сїяв.
- 22
- Рече ж йому: З уст твоїх судити му тебе, лукавий слуго.
Знав єси, що я чоловік жорстокий: беру, чого не клав, і жну, чого не сїяв;
- 23
- а чом же не дав єси срібла мого у міняльню?
і я, прийшовши, з лихвою виміг би його.
- 24
- І рече стоячим коло него: Візьміть від него мину, а дайте маючому десять мин.
- 25
- (І казали йому: Пане, має десять мин.)
- 26
- Глаголю бо вам: Що всякому маючому дасть ся, від немаючого ж і, що має, візьметь ся від него.
- 27
- А ворогів моїх тих, що не хочуть, щоб царював над ними, приведїть сюда, та й повбивайте передо мною.
- 28
- І, промовивши се, пійшов далїй, ідучи в Єрусалим.
- 29
- І сталось, як наближавсь до Витфагиї та Витаниї, до гори, званої Оливної, післав двох з учеників своїх,
- 30
- глаголючи: Ідїть у село, що перед вами, у котре ввійшовши, знайдете осля привязане, що на него нїхто з людей нїколи не сїдав.
Одвязавши його, приведїть.
- 31
- І коли хто вас поспитає: На що одвязуєте?
так скажіть йому: Що Господеві треба його.
- 32
- Пійшовши ж послані, знайшли, як Він сказав їм.
- 33
- Як же одвязували вони осля, казали господарі його до них: На що одвязуєте осля?
- 34
- Вони ж сказали: Господеві його треба.
- 35
- І привели його до Ісуса;
й, накинувши свою одежу на осля, посадили Ісуса.
- 36
- Як же Він їхав, простилали одежу свою по дорозї.
- 37
- Коли ж вже наближив ся Він до збочу гори Оливної, почало все множество учеників радуючись хвалити Бога голосом великим за всї чудеса, що бачили,
- 38
- говорячи: Благословен грядущий цар в імя Господнє;
впокій на небі, і слава на вишинах!
- 39
- А деякі з Фарисеїв між народом казали до Него: Учителю, закажи ученикам Твоїм.
- 40
- І озвавшись рече їм: Глаголю вам, що коли сї замовкнуть, каміннє кричати ме.
- 41
- І, як наближивсь, то, побачивши город, заплакав над ним,
- 42
- глаголючи: О, коли б зрозумів і ти хоч у день сей твій, що для впокою твого!
тепер же воно закрито перед очима твоїми.
- 43
- Бо прийдуть днї на тебе, й обкинуть вороги твої валами тебе, та й обляжуть тебе, й стиснуть тебе звідусюди.
- 44
- І з землею зрівняють тебе й дїти твої у тобі;
і не зоставлять у тобі каменя на каменї;
бо не розумів єси часу одвідин твоїх.
- 45
- І ввійшовши у церкву, почав виганяти продаючих і купуючих,
- 46
- глаголючи їм: Писано: Дом мій - дом молитви;
ви ж його зробили вертепом розбійників.
- 47
- І навчав що-дня в церкві.
Архиєреї ж та письменники й значні людські шукали Його вбити.
- 48
- І не знайшли, що б зробити Йому;
народ бо ввесь горнувсь до Него, слухаючи.
|