1
Стало ся ж тими днями, вийшло повелїннє від кесаря Августа переписати всю вселенну.
2
Ся перепись була перва за правлення Киринея в Сириї.
3
Ійшли всї вписуватись, кожен у свій город.
4
Пійшов же й Йосиф із Галилеї, з города Назарета, в Юдею, в город Давидів, що зветь ся Витлеєм: (був бо він з дому й роду Давидового)
5
вписатись із Мариєю, зарученою йому жінкою, що була тяжка.
6
Стало ж ся, як були вони там, сповнились днї родити їй.
7
І вродила Сина свого перворідня, і сповила Його, й положила Його в ясла, бо не було їм місця в гостинницї.
8
І були пастухи в сторонї тій, що ночлїгували та стерегли сторожею в ночі отари своєї.
9
І ось ангел Господень став коло них, і слава Господня осияла їх;
і полякались страхом великим.
10
І рече їм ангел: Не бійтесь, ось бо благовіщу вам радість велику, що буде всїм людям.
11
Бо народивсь вам сьогоднї Спас, що єсть Христос Господь, у городї Давидовому.
12
І се вам ознака: Знайдете дитинку сповиту, лежачу в яслах.
13
І зараз явилось із ангелом множество воїнства небесного, хвалячи Бога й глаголючи:
14
Слава на вишинах Богу, а на землї впокій, між людьми благоволеннє.
15
І сталось, як пійшли від них на небо ангели, пастухи казали один до одного: Ходїмо ж аж у Витлеєм, та побачимо слово се, що сталось, що Господь обявив нам.
16
І пійшли з поспіхом, та й знайшли Марию і Йосифа, й дитинку лежачу в яслах.
17
І побачивши, обявили слово, сказане їм про хлопятко се.
18
І всї, слухаючи, дивувались тим, що розказували пастухи перед ними.
19
Мария ж ховала всї слова сї, роздумуючи в серцї своїм.
20
І вернулись пастухи, прославляючи та хвалячи Бога за все, що чули й бачили, як казано до них.
21
І як сповнилось вісїм днїв, щоб обрізати хлопятко, наречено Йому імя Ісус, наречене від ангела, перш нїж зачавсь Він в утробі.
22
І, як сповнились днї очищення її по закону Мойсейовому, понесли Його в Єрусалим, поставити перед Господом,
23
як написано в законї Господньому: Що всяке мужеське, відчинивши утробу, сьвяте Господеві звати меть ся;
24
і принесли жертву, по сказаному в законї Господньому: Пару горлиць або двоє голубенят.
25
І ось був чоловік у Єрусалимі на ймя Симеон;
і чоловік сей праведний та побожний сподївавсь потїхи Ізраїлеві;
й Дух сьвятий був на йому.
26
І було йому сповіщено від Духа сьвятого, що не бачити ме він смерти, перш нїж побачить Христа Господнього.
27
І прийшов він Духом у церкву;
й, як принесли батько-мати хлопятко Ісуса, щоб зробити їм, що треба, по звичаю законному для Него,
28
узяв він Його на руки свої, і благословив Бога, і сказав:
29
Нинї відпускаєш раба твого, Владико, по глаголу твоєму, з упокоєм:
30
бо видїли очі мої спасеннє твоє,
31
що приготовив єси перед лицем усїх людей,
32
сьвітло на одкриттє поганам, і славу народа Твого Ізраїля.
33
І дивувавсь Йосиф і мати Його тим, що сказано про Него.
34
І благословив їх Симеон, і рече до Мариї, матери Його: Ось Сей лежить на паданнє і вставаннє многих в Ізраїлї і на ознаку, проти котрої говорити муть,
35
тобі самій перейде душу меч,) щоб відкрились многих сердець думки.
36
І була Анна пророчиця, дочка Фануїлова, з роду Асирового;
ся зістарілась у днях многих, живши з чоловіком сїм років од дївування свого;
37
і ся вдова до восьмидесяти й чотирох років, що не відходила від церкви, постом та молитвою служила ніч і день.
38
І вона тієї ж години прийшовши, оддала хвалу Господеві, й говорила про Него всїм, що сподївали ся збавлення в Єрусалимі.
39
І, як скінчили все по закону Господньому, вернулись у Галилею, у город свій Назарет.
40
Хлопятко ж росло й міцнїло духом, сповняючись премудростю;
і благодать Божа була на Ньому.
41
І ходили батько-мати Його щороку в Єрусалим у сьвято пасхи.
42
І як було Йому дванайцять років, пійшли вони в Єрусалим сьвятковим звичаєм,
43
і, сповнивши днї, як вертались, зостав ся хлопчик Ісус у Єрусалимі;
й не знав Йосиф і мати Його,
44
а думаючи, що Він між товариством, увійшли на день ходи;
й шукали Його між родиною та знакомими.
45
І, не знайшовши Його, вернулись у Єрусалим, шукаючи Його.
46
І сталось, через три днї знайшли Його в церкві, сидячого серед учителїв, і слухаючого їх, і питаючого.
47
Дивували ся ж усї, хто слухав Його, розумом і відповідями Його.
48
І, побачивши Його, здивувались вони, й сказала мати Його до Него: Дитино, що се зробив єси з нами?
ось батько Твій і я, болїючи, шукали Тебе.
49
І рече Він до них: Чого ж шукали мене?
хиба ж не знали, що в тому, що єсть Отця мого, треба бути менї?
50
Та й вони не зрозуміли слова, що промовив їм.
51
І пійшов з ними, й прийшов у Назарет, і був слухняний їм;
і мати Його ховала всї слова тиї в серцї своїм.
52
І виростав Ісус премудростю й станом, у ласцї в Бога і в людей.