1
І вставши все множество їх, повели Його до Пилата.
2
І стали винувати Його, кажучи: Сього знайшли ми, що розвертає народ і забороняє кесареві данину давати, та й каже, що Він Христос-цар.
3
Пилат же спитав Його, кажучи: Чи Ти цар Жидівський?
Він же, озвавшись до него, рече: Ти кажеш.
4
Пилат же сказав до архиєреїв і до народу: Нїякої не знаходжу вини в чоловікові сьому.
5
Вони ж намагали, говорячи: Що бунтує народ, навчаючи по всїй Юдеї, почавши від Галилеї аж посї.
6
Пилат же, почувши про Галилею, спитав, чи чоловік не Галилеєць,
7
і, довідавшись, що Він присуду Іродового, післав Його до Ірода, що також був у Єрусалимі тими днями.
8
Ірод же, побачивши Ісуса, зрадїв вельми;
бажав бо здавна бачити Його;
бо чув багато про Него;
й сподївав ся яку ознаку бачити, що від Него станеть ся.
9
Питав же Його словами многими;
Він же нїчого не відказав йому.
10
Стояли ж архиєреї та письменники, завзято винуючи Його.
11
Зневаживши ж Його Ірод з воїнами своїми та насьміявшись, одягнувши Його в шату ясну, післав Його Пилатові.
12
Стали ж собі другами Пилат та Ірод того дня: жили бо перше, ворогуючи між собою.
13
Пилат же, скликавши архиєреїв та князїв і народ,
14
каже до них: Привели ви менї чоловіка сього, яко розвертаючого народ;
і ось я, перед вами питаючи, нїякої не знайшов в чоловікові сьому вини, якими винуєте Його;
15
та й нї Ірод;
посилав бо Його до него, й ось нїчого достойного смерти не знайдено в Ньому.
16
То, покаравши, відпущу Його.
17
(Треба ж йому було відпускати їм що-сьвята одного.)
18
Закричали ж вони всї разом, кажучи: Візьми сього, відпусти ж нам Вараву,
19
котрого, за якусь бучу, що сталась у городї, і за убийство, вкинуто в темницю.
20
Знов же Пилат покликнув, хотївши відпустити Ісуса.
21
Вони ж кричали: Розпни, розпни Його!
22
Він же втретє каже до них: Яке ж бо зло зробив сей?
Нїякої вини смерти не знайшов я в Йому.
То покаравши, випущу Його.
23
Вони ж намагали голосом великим, просячи, Його розпяти.
І перемогли голоси їх та архиєрейські.
24
Пилат же присудив, щоб сталось по просьбі їх.
25
Відпустив же їм за бунт і убийство вкинутого в темницю, котрого просили;
Ісуса ж видав на їх волю.
26
І як повели Його, то, взявши одного Симона Киринея, ідучого з поля, положили на него хрест нести за Ісусом.
27
Ійшло ж слїдом за Ним велике множество народу й жінок, що голосили й ридали по Йому.
28
І обернувшись до них Ісус, рече: Дочки Єрусалимські, не плачте по менї, а по собі плачте і по дїтях ваших.
29
Бо ось прийдуть днї, коли скажуть: Блаженні неплідні, й утроби, що не родили, й соски, що не годували.
30
Тодї стануть говорити горам: Упадїть на нас, і узгіррям: Покрийте нас.
31
Бо коли зеленому дереву се роблять, то з сухим що станеть ся?
32
Ведено ж і инших двох лиходїїв з Ним на смерть.
33
І, як прийшли на врочище Черепове, там розпяли Його й лиходїїв, одного по правицї, а одного по лївицї.
34
Ісус же рече: Отче, відпусти їм;
не знають бо, що роблять.
35
І стояв народ дивлячись.
Насьміхали ся ж і старші з ними, кажучи: Инших спасав;
нехай спасе й себе, коли се Христос, вибраний Божий.
36
Насьміхали ся ж з Него й воїни, приступаючи й оцет подаючи Йому,
37
і кажучи: Коли Ти єси цар Жидівський, спаси себе.
38
Була ж і надпись над Ним письмом Грецьким та Римським, та Єврейським: Се цар Жидівський.
39
Один же з повішених лиходїїв хулив Його, кажучи: Коли Ти Христос, спаси себе й нас!
40
Озвавши ся ж другий, докорив йому, кажучи: І не боїш ся Бога, коли в такому ж осудї єси?
41
Та ми по правдї;
по заслузї бо за те, що коїли, приймаємо;
сей же нїчого недоброго не зробив.
42
І сказав до Ісуса: Спогадай мене, Господи, як прийдеш у царство Твоє.
43
І рече йому Ісус: Істино глаголю тобі: Сьогоднї зо мною будеш у раю.
44
Було ж се коло години шестої, і темрява сталась по всїй землї до години девятої.
45
І померкло сонце, й роздерлась завіса церковня посерединї.
46
І покликнувши голосом великим Ісус, рече: Отче, у Твої руки передаю духа мого!
й, се промовивши, зітхнув духа.
47
Побачивши ж сотник, що сталось, прославив Бога, кажучи: Справдї, чоловік сей праведний був.
48
І ввесь народ, що зійшов ся на сю дивовижу, побачивши, що сталось, бючи себе в груди, вертав ся.
49
Стояли ж усї знакомі Його оддалеки й жінки, що поприходили слїдом за Ним із Галилеї, дивлячись на се.
50
І ось чоловік, на ймя Йосиф, що був радник, чоловік добрий і праведний,
51
(сей не пристав до ради й дїла їх,) з Ариматеї, города Жидівського, що також сподївавсь царства Божого;
52
сей, прийшовши до Пилата, просив тїла Ісусового.
53
І, знявши Його, обгорнув Його плащеницею, і положив Його у гробі висїченому, де нїколи нїхто не лежав.
54
І був день пятниця, а субота сьвітала.
55
Поприходивши ж слїдом жінки, що прийшли з Галилеї, дивились на гріб, і як положене було тїло Його.
56
І вернувшись наготовили пахощів та мира, а в суботу відпочивали по заповідї.