1
І сталось другої суботи після першої, ійшов Він через засїви, й рвали ученики Його колоссє, та й їли, потерши в руках.
2
Деякі ж з Фарисеїв казали їм: На що робите, чого не годить ся робити в суботу?
3
І, озвавшись до них, рече Ісус: Хиба й того не читали, що зробив Давид, як зголоднїв він і ті, що були з ним:
4
як, увійшовши він у дом Божий, хлїби показні взяв і їв, і дав також тим, що були з ним, котрих не годилось їсти, хиба одним священикам?
5
І рече їм: Син чоловічий - Він Господь і суботи.
6
І сталось також другої суботи: ввійшов Він у школу та й навчав;
а був там чоловік, що рука в него права була суха.
7
Назирали ж Його письменники та Фарисеї, чи в суботу сцїляти ме, щоб знайти вину на Него.
8
Він же знав думки їх, і рече чоловіку сухорукому: Устань і стань на середину.
Він же, вставши, стояв.
9
Рече ж Ісус до них: Спитаю вас: Що годить ся по суботам: добре робити, чи лихе робити?
душу спасати, чи погубляти?
10
І, споглянувши кругом по всїх їх, рече чоловікові: Простягни руку твою.
Він же зробив так, і стала рука його здорова, як і друга.
11
Вони ж сповнились лютостю і говорили один до одного, що б зробити Ісусові.
12
Стало ж ся тими днями, вийшов Він на гору молитись, і був усю ніч на молитві Богу.
13
А, як настав день, покликав учеників своїх;
і, вибравши з них дванайцятьох, котрих і апостолами назвав:
14
Симона, що назвав Петром, та Андрея брата його, Якова та Йоана, Филипа та Вартоломея,
15
Маттея та Тому, Якова Алфеєвого та Симона, на прізвище Зилота,
16
Юду Якового та Юду Іскариоцького, що й став ся зрадником;
17
і зійшовши з ними, став на місцї рівному, й товариство учеників Його, і множество велике людей з усієї Юдеї і Єрусалиму, й з побережжя Тирського та Сидонського, що поприходили слухати Його і сцїляти ся від недуг своїх,
18
і мучені від духів нечистих;
і сцїляли ся.
19
І ввесь народ шукав приторкнутись до Него: бо сила від Него виходила, й сцїляла всїх.
20
І знявши Він очі свої на ученики свої, рече: Блаженні вбогі, бо ваше царство Боже.
21
Блаженні голодні тепер, бо насититесь.
Блаженні плачущі тепер, бо сьміяти метесь.
22
Блаженні, коли ненавидїти муть вас люде, й коли проженуть вас, і осоромлять, і викинуть імя ваше, як зло, задля Сина чоловічого.
23
Радуйтесь того дня і веселїтесь, ось бо нагорода ваша велика на небі;
так бо чинили пророкам батьки їх.
24
Горе ж вам, багатим!
бо прийняли ви утїху вашу.
25
Горе вам, ситим!
бо голодувати мете.
Горе вам, що сьмієтесь тепер;
бо сумувати мете да плакати мете.
26
Горе вам, коли добре говорити муть про вас усї люде;
так бо робили лжепророкам батьки їх.
27
Тільки ж глаголю вам, слухаючим: Любіть ворогів ваших, добре робіть ненавидникам вашим,
28
благословляйте кленучих вас, і молїть ся за обидників ваших.
29
Хто бє тебе у щоку, підстав і другу;
а хто бере твою свиту, й жупанка не борони.
30
Всякому, хто просить у тебе, дай, і хто бере що твоє, не допевняй ся.
31
І, як хочете, щоб чинили вам люде, так і ви чинїть їм.
32
І коли любите тих, хто любить вас, яка вам дяка?
бо й грішники тих, хто їх любить, люблять.
33
І коли добро робите тим, хто добро робить вам, яка вам дяка?
бо й грішники те саме чинять.
34
І коли позичаєте тим, від кого маєте надїю одержати, яка вам дяка?
бо й грішники грішникам позичають, щоб одержати стільки ж.
35
Нї, любіть ворогів ваших, і добро робіть, і позичайте, нїчого від них не сподїваючись;
а буде нагорода ваша велика, й будете синами Вишнього;
бо Він благий до невдячних і лихих.
36
Будьте ж оце милосерні, як і Отець ваш милосерден.
37
І не судїть, то й не будете суджені;
не осуджуйте, то й не будете осуджені;
прощайте, то й буде вам прощено.
38
Давайте, то й вам буде дано;
міру добру, наталовану, й струснуту, й надто пересипану давати муть вам на лоно ваше.
Такою бо мірою, якою міряєте, відміряєть ся вам.
39
Сказав же приповість їм: Чи може слїпий слїпого водити?
хиба обидва в яму не впадуть?
40
Нема ученика над учителя свого;
звершений же - буде кожен, як учитель його.
41
Чого ж дивиш ся на порошину в оцї брата твого, полїна ж у своєму оцї не чуєш?
42
І як можеш казати братові твоєму: Брате, дай вийму порошину, що в оцї твоїм, сам в оцї своїм полїна не бачивши?
Лицеміре, викинь перше ломаку з ока твого, а тодї бачити меш вийняти порошину з ока брата твого.
43
Нема бо дерева доброго, що родить овощ пустий;
анї дерева пустого, що родить овощ добрий.
44
Кожне бо дерево по свому овощу пізнаєть ся;
не збирають бо з тернини смокви, анї збирають з ожини винограду.
45
Добрий чоловік з доброго скарбу серця свого виносить добре;
а лихий чоловік з лихого скарбу серця свого виносить лихе: бо з переповнї серця промовляють уста його.
46
На що ж мене звете Господи, Господи, й не робите, що я глаголю?
47
Всякий, хто приходить до мене, й слухає слова мої, та й чинить їх, покажу вам, кому він подобен:
48
подобен він чоловікові, будуючому будинок, що викопав глибоко, й положив підвалину на каменї;
як же повідь настала, наперла бистрінь на будинок той, та не змогла схитнути його: збудовано бо його на каменї.
49
Хто ж слухає, та не чинить, подобен чоловікові, будуючому будинок на землї, без підвалини, на котрий наперла бистрінь, і зараз упав, і була руїна будинка того велика.