- 1
- Як же скінчив усї глаголи свої в слух людям, увійшов у Капернаум.
- 2
- В одного ж сотника слуга недугуючи мав умирати, котрий був йому дорогий.
- 3
- Почувши ж про Ісуса, післав до Него старших Жидівських, благаючи Його, щоб, прийшовши, спас слугу його.
- 4
- Вони ж, прийшовши до Ісуса, благали Його пильно, говорячи: Що достоєн він, щоб йому зробив се:
- 5
- любить бо нарід наш, і школу він збудував нам.
- 6
- Ісус же пійшов з ними.
І як вже він недалеко був од будинка, вислав до Него сотник другів, говорячи Йому: Господи, не трудись, бо я недостоєн, щоб Ти під стелю мою ввійшов;
- 7
- тим і себе не вважав достойним до Тебе прийти;
тільки промов слово, то й одужає слуга мій.
- 8
- Бо й я чоловік під властю поставлений, маючи під собою воїнів;
і скажу сьому: Йди, то й іде, а другому: Прийди, то й прийде, а слузї моєму: Роби оце, то й зробить.
- 9
- Почувши ж се Ісус, дивувавсь йому, й, обернувшись до йдучого за собою народу, рече: Глаголю вам: Навіть в Ізраїлї, такої віри не знайшов я.
- 10
- І вернувшись послані у будинок, знайшли недужнього слугу здоровим.
- 11
- І сталось опісля, ійшов Він у город, званий Наін, і йшло з Ним доволї учеників Його, й багато народу.
- 12
- Як же наближив ся до городських воріт, аж ось винесено мертвого, сина єдиного в матері своєї, вона ж була вдова;
й багато народу з городу було з нею.
- 13
- І побачивши її Господь, змилосердивсь над нею, і рече їй: Не плач.
- 14
- І приступивши, приторкнув ся до мар;
ті ж, що несли, з'упинились.
І рече: Молодче, тобі глаголю: встань.
- 15
- І сїв мерлець, і почав говорити.
І оддав його матері його.
- 16
- Обняв же страх усїх;
і прославляли вони Бога, кажучи: Що пророк великий устав між нами, й навідав Бог людей своїх.
- 17
- І розійшлось слово се по всїй Юдеї про Него й по всїй околицї.
- 18
- І сповістили Йоана ученики його про все те.
- 19
- І покликавши двох учеників своїх Йоан, післав до Ісуса, кажучи: Ти єси грядущий, чи иншого ждати нам?
- 20
- Прийшовши ж до Него чоловіки, казали: Йоан Хреститель прислав нас до Тебе, кажучи: Ти єси грядущий, чи иншого ждати нам?
- 21
- Того ж часу сцїляв Він многих від недуг і ран, і духів лихих, і многим слїпим давав прозрїннє.
- 22
- І озвавшись Ісус, рече їм: Ідїть сповістїть Йоана, що бачили й чули: як слїпі прозирають, криві ходять, прокаженні очищають ся, глухі чують, мертві встають, і вбогі благовіствують.
- 23
- І блажен, хто не зблазнить ся мною.
- 24
- Як же пійшли посланцї Йоанові, почав глаголати до народу про Йоана: Чого виходили ви дивитись у пустиню?
На тростину, що вітер колише?
- 25
- Або чого ж виходили ви дивитись?
На чоловіка, в мягку одежу одягненого?
Ось ті, що в одежі пишній та роскоші, панують у царських дворах.
- 26
- Або чого виходили ви дивитись: На пророка?
Так, глаголю вам, і більш пророка.
- 27
- Се той, про кого написано: Ось я посилаю ангела мого перед лицем Твоїм, що приготовить дорогу Твою перед Тобою.
- 28
- Глаголю бо вам: Більшого між нарожденими від жінок пророка над Йоана Хрестителя нема;
найменший же у царстві Божім більший від него.
- 29
- І ввесь народ слухаючий, і митники, оправдили Бога, хрестившись хрещеннєм Йоановим.
- 30
- Фарисеї ж та законники раду Божу про них відкинули, не хрестившись від него.
- 31
- Рече ж Господь: Кому ж оце уподоблю людей роду сього?
й кому подобні вони?
- 32
- Подобні вони дїтям, що сидять на торгу та гукають одно на одного, та й кажуть: Ми сурмили вам, а ви не скакали;
ми голосили вам, а ви не плакали.
- 33
- Прийшов бо Йоан Хреститель, що хлїба не їсть, анї вина не пє, і кажете: Диявола має.
- 34
- Прийшов Син чоловічий, що їсть і пє, і кажете: Ось чоловік прожора та пяниця, митникам друг і грішникам.
- 35
- І оправдилась премудрість од дїтей своїх усїх.
- 36
- Просив же хтось Його з Фарисеїв, щоб їв з ним.
І, ввійшовши в господу Фарисеєву, сїв за столом.
- 37
- І ось жінка у городї, що була грішниця, довідавшись, що сидить за столом у господї Фарисеєвій, принїсши любастровий збаночок мира,
- 38
- і ставши коло ніг Його ззаду, плачучи, почала обмивати ноги Його слїзми, й волоссєм голови своєї обтирати;
й цїлувала ноги Його, й мастила миром.
- 39
- Бачивши ж Фарисей, що запросив Його, казав сам у собі, говорячи: Коли б сей був пророк, знав би, хто й яка се жінка, що приторкуєть ся до Него;
бо грішниця вона.
- 40
- І озвавшись Ісус, рече до него: Симоне, маю тобі щось сказати.
Він же каже: Учителю, скажи.
- 41
- Два довжники були в одного вірителя: один завинив пятьсот денариїв, другий же пятьдесять.
- 42
- Як же не мали чим оддавати, обом простив він.
Хто ж оце з них, скажи, більш його любити ме?
- 43
- Озвав ся ж Симон і каже: Думаю, що той, кому більш простив він.
Він же рече йому: Право судив єси.
- 44
- І, обернувшись до жінки, рече Симонові: Чи бачиш ти сю жінку?
Увійшов я в твою господу, - води на ноги мої не дав єси;
ся ж слїзми обмила ноги мої, і волоссєм голови своєї обтерла.
- 45
- Цїлування не дав єси менї;
ся ж, відколи ввійшов я, не перестала цїлувати ноги мої.
- 46
- Оливою голови моєї не намастив єси;
ся ж миром намастила ноги мої.
- 47
- Тим глаголю тобі: Оставляють ся гріхи її многі, бо возлюбила много;
кому ж мало оставляєть ся, мало любить.
- 48
- Рече ж їй: Оставляють ся гріхи твої.
- 49
- І почали ті, що вкупі сидїли, казати в собі: Хто сей, що й гріхи відпускає?
- 50
- Рече ж до жінки: Віра твоя спасла тебе;
йди з упокоєм.
|