1
Скликавши ж дванайцятьох учеників своїх, дав їм силу й власть над усїма бісами, й недуги сцїляти.
2
І післав їх проповідувати царство Боже та оздоровлювати недужих.
3
І рече до них: Нїчого не беріть на дорогу, нї палицї, нї торбини, нї хлїба, нї срібла, анї по дві одежинї майте.
4
І в котору господу прийдете, там пробувайте й звідтіля виходьте.
5
А хто не прийме вас, виходячи з города того, й порох з ваших ніг обтрусїть на сьвідкуваннє проти них.
6
Вийшовши ж, ходили по селах, благовіствуючи та сцїляючи всюди.
7
Почув то Ірод четверовластник усе, що сталось від Него, та й стуманїв: тим що деякі казали, що Йоан устав із мертвих,
8
инші ж, що Ілия явив ся, другі ж, що один з пророків старих воскрес.
9
І каже Ірод: Йоана я стяв;
хто ж се той, про котрого я чую таке?
І шукав видїти Його.
10
І вернувшись апостоли, оповідали Йому, що чинили.
І взявши їх, пійшов окроме у місце пусте города, званого Витсаїда.
11
Народ же дознавшись, пійшов слїдом за Ним;
і, прийнявши їх, глаголав їм про царство Боже й, кому треба було сцїлення, оздоровлював.
12
День же почав нахилятись;
приступивши ж дванайцять, сказали Йому: Відошли народ, щоб, пійшовши кругом по селах та хуторах, відпочили й роздобули харчі;
бо ми тут у пустому місцї.
13
Рече ж до них: Дайте ви їм їсти.
Вони ж сказали: Нема в нас більш, як пять хлїбів та дві риби;
хиба що пійшовши купимо для всього народу сього їжі.
14
Було бо до пяти тисяч чоловіка.
Рече ж до учеників своїх: Садовіть їх купами по пятьдесятеро.
15
І зробили так, і посадовили всїх.
16
Узявши ж пять хлїбів та дві риби й поглянувши на небо, благословив їх, і ламав, і давав ученикам класти перед народом.
17
І їли, й наситились усї;
і назбирано остальних у них окрушин дванайцять кошів.
18
І сталось, як Він молив ся на самотї, були з Ним ученики;
й спитав їх, глаголючи: Хто я, каже народ?
19
Вони ж озвавшись сказали: Йоан Хреститель;
другі: Ілия;
инші ж: Що один пророк із старих воскрес.
20
Рече ж їм: Ви ж, хто я, кажете?
Озвав ся ж Петр і сказав: Христос Божий.
21
Він же, заказавши їм, повелїв нїкому не казати про се,
22
глаголючи: Що мусить Син чоловічий багато терпіти, й відцурають ся Його старші, та архиєреї, та письменники, і вбють, і в третїй день воскресне Він.
23
Рече ж до всїх: Коли хто хоче за мною йти, нехай одречеть ся себе, й бере хрест свій що-дня, та й іде слїдом за мною.
24
Хто бо хоче душу свою спасти, погубить її;
хто ж погубить душу свою задля мене, той спасе її.
25
Що бо за користь мати ме чоловік, здобувши сьвіт увесь, себе ж погубивши або занапастивши?
26
Хто бо посоромить ся мене й моїх словес, того й Син чоловічий посоромить ся, як прийде в славі своїй, і Отця, і сьвятих ангелів.
27
Глаголю ж вам істино: Єсть деякі між стоячими тут, що не вкусять смертї, аж поки побачять царство Боже.
28
Було ж після словес тих днїв з вісїм, і взявши Петра, та Йоана, та Якова, зійшов на гору молитись.
29
І, як молив ся Він, вид лиця Його став инший, і одежа Його біла, блискуча.
30
І ось два чоловіки розмовляли з Ним, котрі були Мойсей та Ілия;
31
вони, явившись у славі, говорили про смерть Його, яку мав сповнити в Єрусалимі.
32
Петр же й ті, що з Ним, були отягчені сном;
пробудивши ся ж, побачили славу Його й двох чоловіків, стоячих з Ним.
33
І сталось, як розлучались від Него, каже Петр до Ісуса: Наставниче, добре нам тут бути: зробимо три намети, один Тобі, й Мойсею один, а один Ілиї, не знаючи, що каже.
34
Як же він се говорив, постала хмара, та й отїнила їх, і полякались, як вони увійшли в хмару.
35
І роздав ся голос із хмари, говорячи: Се син мій любий;
слухайте Його.
36
А як був голос, знайдено Ісуса одного.
І мовчали вони, й нїкому не оповідали в ті днї нїчого, що бачили.
37
Стало ся ж другого дня, як зійшли вони з гори, зустріло Його багато народу.
38
І ось чоловік з народу покликнув, кажучи: Учителю, благаю Тебе, зглянь ся на сина мого;
бо він єдиний у мене.
39
І ось дух хапає його, і він зараз кричить;
і рве його з піною, і ледві одходить од него, розбивши його.
40
І благав я учеників Твоїх, щоб вигнали його, й не здолїли.
41
І озвавшись Ісус, рече: О кодло невірне та розвратне!
доки буду з вами й терпіти му вас?
Приведи сюди сина твого.
42
Ще ж ійшов він, а біс ударив ним, та й затряс.
Погрозив же Ісус духові нечистому, і оздоровив хлопця, і оддав його батькові його.
43
З'умляли ся ж усї величчєм Божим.
Як же всї дивувались усїм, що зробив Ісус, рече Він до учеників своїх:
44
Повкладуйте в уші ваші слова сї: Син бо чоловічий має бути виданим у руки чоловічі.
45
Вони ж не зрозуміли слова сього, й було воно закрите від них, щоб не постерегли його;
а бояли ся питати Його про слово се.
46
Постала ж думка між ними, хто був би більший з них.
47
Ісус же, знаючи думку серця їх, узявши дитину, поставив її біля себе,
48
і рече їм: Хто прийме сю дитину в імя моє, мене приймає;
а хто мене прийме, приймає пославшого мене: хто бо найменший між усїма вами, той буде великий.
49
І озвавшись Йоан, каже: Наставниче, ми бачили одного, що в імя Твоє виганяв біси, й заборонили йому;
бо не ходить услїд з нами.
50
І рече до него Ісус: Не боронїть, хто бо не проти нас, той з нами.
51
І сталось, як сповнились днї взяття Його (вгору), утвердив лице своє йти в Єрусалим,
52
і післав посланцї перед лицем своїм;
і пійшовши вони, увійшли в село Самарянське, щоб приготовити Йому.
53
І не прийнято Його, бо лице Його було грядуще в Єрусалим.
54
Бачивши ж ученики Його Яков та Йоан, казали: Господи, хочеш, скажемо, щоб огонь зійшов з неба та й пожер їх, як Ілия зробив?
55
Він же обернувшись докорив їм, і рече: Не знаєте, якого ви духа.
56
Син бо чоловічий не прийшов душі людські погубляти, а спасати.
І пійшли в инше село.
57
Стало ся ж, як ійшли вони, сказав у дорозї хтось до Него: Пійду слїдом за Тобою, куди б нї пійшов, Господи.
58
І рече йому Ісус: Лисицї нори мають, і птицї небесні гнїзда;
Син же чоловічий не має, де голови прихилити.
59
Рече ж до другого: Йди слїдом за мною.
Він же каже: Господи, дозволь менї пійти перш поховати батька мого.
60
Рече ж йому Ісус: Остав мертвим ховати своїх мерцїв, ти ж іди, проповідуй царство Боже.
61
Рече ж і другий: Пійду слїдом за Тобою, Господи;
перше ж дай менї попрощатись із тими, що в дому моїм.
62
Рече ж до него Ісус: Нїхто, положивши руку свою на рало й позираючи назад, не спосібен до царства Божого.