1
Горе тим, що задумують беззаконностї, і вже на ложах своїх укладають ледаче, щоб довершати все те від ранку, від досьвітку, - тому, що вони чують силу в руках своїх.
2
Забажають ниви, й забирають її, - будинку, й відіймають його;
загарбують людину й дім її, чоловіка й його наслїддє.
3
Тим то ось як говорить Господь: От, я задумав, наслати на сей рід лихолїттє, яке ви не здолїєте скинути з ший ваших, і не зможете ходити просто;
бо настане час гіркий.
4
Того часу зложать про вас приповідку, а в вас плакати муть гірким плачем і промовляти: Ми спустошені зовсїм!
пай мого народу відданий чужим;
як вернутись йому до мене?
поля наші подїлені поміж чужинцїв!
5
Тим же то в тебе не буде нїкого, хто б при замінї (поля) кидав жереб в громадї перед Господом.
6
Не пророкуйте, пророки;
не пророкуйте їм, щоб не впала на вас безчесть.
7
О, ви, що себе домом Якововим називаєте!
Чи то ж поменшав Дух Господень?
Чи такі ж дїла його?
Хиба ж слова мої не добродїйні такому, що в справедливостї ходить?
8
Та нарід, що був давно моїм, устав, як ворог;
ви з жупаном здираєте й сорочку в тих, що тихо проходять, в тих, що одвертаються від сварки.
9
Жен мого люду ви пхаєте з хати, де пробували вони з упокоєм, а в дїтей їх ви на все видераєте окрасу мою.
10
Вставайте, втїкайте, ся країна не є вже місцем супокою;
за нечисть буде вона опустошена, та й то страшним опустошеннєм.
11
Як би який вітрогон придумав брехню та й сказав: Буду про вино та напитки вам пророкувати, то й був би він пророком по смаку тим людям.
12
Напевно зберу всього тебе, Якове, позбіраю в одно останки Ізраїля, зберу їх до купи, наче вівцї в Восорі, мов би отару в кошарі;
аж загуде від безлїку люду.
13
Поперед пійде той, що повалив мури;
вони поломлять огорожу, ввійдуть кріз ворота й вийдуть ними, та й царь їх пійде перед ними, а поперед усїх їх - Господь.